Слово владики Володимира про героїв України ― Василя Особи та Михайла Єзерського

-
Post font size
+

Блаженна путь, по якій йшов наш захисник, бо дійшов до кінцевого свідчення любові, віддавши своє життя за нас. І блаженна наша путь, яка сьогодні привела нас сюди, щоб подякувати за дар його життя.

Василь Особа
народився 24 травня 1989 року у Добромилі, на Львівщині. Виховувався у патріотичній родині. Власне батьки заклали міцні фундаменти і основні орієнтири у його земному житті: любов до Бога, до України.

Навчався у Національному університеті «Львівська політехніка», працював приватним підприємцем на будівництві.

Від 2009 року долучився до громадської організації Свобода і відтоді активно долучався до діяльності організації для розбудови країни як сильної держави. Брав активну участь у мовному майдані 2012 р. у Львові та Києві, у щорічних акціях, заходах і маршах організації, був безпосереднім учасником Революції гідності у Києві.

На одному з патріотичних заходів познайомився зі своєю майбутньою дружиною Софією (донькою Ірини Фаріон), з якою створили чудову люблячу сім’ю і родинно служили Україні.

Для батьків Василь був і, думаю, залишається, підтримкою і опорою, бо саме вони закладали у ньому головні цінності любові до своєї землі, Бога, держави.

Для своєї дружини він був коханим чоловіком, приятелем і підтримкою у житті. Після вбивства Софіїної мами, він оберігав свою дружин і давав їй підтримку, щоб жити далі.

Для своїх діток Василь був втіленням найкращого батька: порядного, релігійного, доброго, люблячого.

Для своїх братів та сестри він був прикладом для зростання, взірцем чуйності, доброти і відчуття життєвої справедливості.

Для своїх друзів Василь був і залишається прикладом вірності та щирості.

Для побратимів завжди був відважним воїном, який ішов з ними пліч-о-пліч, щоб захищати державу.

Звичайно, дорогий наш брате, герою, нам буде тебе дуже бракувати. Але ми дуже віримо, що ти тепер з небес опікуєшся нами, супроводжуєш нас. Маєш для цього неабиякі можливості.

Сьогодні Василь, прощаючись з нами, найперше всім свідомо дякує, бо у християнстві нема чогось такого, як прощання. У християнстві є дорога, спільна дорога вдячності і підтримки.

Сьогодні Василь нам дякує за те, що ми будемо цінувати подвиг його життя.

Михайло Єзерський (15.05.1978-06.10.2024) ― львів’янин. Навчався у Ліцеї No 38 Львівської міської ради. Здобув освіту у Львівському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну, згодом вступив до Вищого професійного училища No63.

Після завершення навчання працював у Публічному акціонерному товаристві «Львівський завод «Автонавантажувач», а впродовж останнього періоду – у Львівському комунальному підприємстві «Рясне-402». У вільний час захоплювався рибальством, присвячував себе вихованню сина.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від загарбників до лав 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував завдання із оборони незалежності та територіальної цілісності Батьківщини на Харківщині та Донеччині.

У Михайла Єзерського залишилися мама, дружина, син та брат.

Останні новини

Минулої п’ятниці о. Сергій Довба, відповідальний за екологічне служіння у Львівській архієпархії, провів екологічну Хресну дорогу із парафіянами...
Минулими вихідними референт Бюро УГКЦ з питань екології о. Сергій Довба з благословення владики Ігоря Возьняка, архієпископа і...
У неділю, 6 квітня, відбудеться Хресна дорога храмами Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ та Музею народної архітектури та...
Сьогодні у церкві Положення Пояса Пресвятої Богородиці відбувся похорон о. Івана Ковальця, пароха цього храму. Як вже повідомляли,...
Дякую, доброчесні отці, що прибули помолитися за упокій душі світлої пам’яті отця Івана Ковальця, який випередив нас до...