Бог кличе до різного виду служіння. Він не заставляє, а просить, хоче нас зробити щасливими. Правдива любов нікого не приватизовує. Бог любить людину, а любов не може бути насиллям. Мудра ця людина, яка інвестує своє життя у служіння. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у проповіді в храмі святих Жінок Мироносиць с. Вороняки (Золочівщина) у 14-ту Неділю після Зіслання Святого Духа, 29 вересня 2024 року.
«Дорогі весільні гості! Можемо себе так називати, бо цей храм у Вороняках стає сьогодні немов би весільною світлицею, оскільки тут чуємо євангельське Слово життя. Весілля є святом життя, надії. Суттю весілля є зробити щасливими передусім подружню пару, а також всіх присутніх гостей», – зазначив проповідник.
Про що ж йдеться Матею в сьогоднішньому Євангелії? (Мт 22, 1-14)
«Ця притча є дуже багата. Водночас тут є дуже незрозуміла ситуація. Господар накрив щедро столи. Отримати запрошення від самого царя на весілля його сина не є щоденною справою. Але запрошені гості відмовилися з різних причин прийти на це весілля. Одні пішли на своє поле, інші віддали перевагу бізнесу. Людина, будучи релігійною, може собі створити альтернативного божка. Що більше, вони дуже брутально поводилися з слугами царя, які передавали запрошення. Це ще більше дивує… Ну добре, не прийняли запрошення, але чому бити слуг, які сумлінно виконують завдання», – сказав єпископ-помічник.
«Тоді слуги пішли на роздоріжжя і скликали на весілля всіх, кого бачили. Незалежно від заслуг чи суспільного становища, незалежно, чи ті жили праведно чи були грішниками. Ми б сказали, запрошені і добрі і погані люди, хоча кожна людина в глибині серця є доброю.
Весільну світлицю наповнили гості. Але знаходять одного чоловіка без весільного одягу і виганяють його. Як так? Можемо спитати, звідки він мав взяти цей одяг, якщо був випадково запрошений? В Ізраїлі був такий звичай, що господар разом з запрошенням давав і весільний одяг. Думаю, це було щось елементарне. Але цей чоловік знехтував увагу господаря, можливо для нього було важливо прийти наїстися, а не саме свято. Господар бенкету, вказуючи на невідповідність одягу чоловіка, звертається все ж таки до нього: «друже». Але цей мовчить, нічого не змінює, тому є драматичні наслідки», – доповнив проповідник.
Як це можна порівняти до нашого життя? – роздумує архиєрей.
«Ми отримали від Бога велике запрошення – бути християнами. Це відбулося особисто в святому таїнстві хрещення. Є такий обряд в Хрещенні, де людина отримує білий одяг як символ чистоти та невинності. Але сам факт бути охрещеним чи приналежати до Церкви, саме свідоцтво про хрещення не є талісманом спасіння. Одяг невинності з часом брудиться, але ми можемо його очистити, приступивши до святої сповіді. Бог чекає на людину в сповідальниці, бо кожного дуже любить і знає. Але людина не повинна бути пасивною, а змінюватися.
Ми маємо завжди актуальне запрошення на євхаристійний бенкет. Але стояти осторонь означає не лише відсутність на бенкеті, а ще більше – це бути голодним”, – ствердив єпископ-помічник.
«Апостоли після Зіслання Святого Духа пішли по цілому світі, зокрема до поган, щоб всіх запросити до Церкви, на це новозавітне весілля. Саме запрошення замало, його треба прийняти, одягнути відповідний одяг, тобто дбати про чистоту серця. Напевно і сьогодні багато людей нехтують цим недільним запрошенням і як християни не беруть участі у Святій Літургії. Можливо і хтось з вас мав сьогодні інші плани, але опинився тут в храмі, на Євхаристії, яка теж є своєрідним весіллям, де нареченим є Христос, а нареченою є Церква, а ще більше – людське серце. Тому не хочеться, щоб хтось відійшов звідси, не скуштувавши весільної їжі», – сказав архиєрей.
«Згідно нашої притчі абсолютно вірними господарю залишаються слуги, вони бездоганно виконують своє завдання. Вони є стабільні, не зрадили, хоча навіть потерпіли. Скільки треба і сьогодні вірних слуг, посланців для того, щоб людям передати запрошення до Царства Небесного. Це не завжди легко, бо не всі хочуть це запрошення прийняти», – додав владика Володимир.
Більше фото – тут
