Воздвиження чесного хреста Господнього 1Кр 1,18-24; Ів 19,6-11;13-20;25-28;30-35; (о. д-р Турконяк Р.) Храм Воздвиження, Львів 14.09.2024.
Святий апостол Павло пробував пояснювати значення хреста коринтянам та усім, хто візьме в руки й читатиме його писання. Для багатьох терпіти – віддаватися добровільно в руки, не боронитися, не уникати терпіння, іншими словами хреста. Це глупо для невіруючих у спасіння – вони гинуть. А для тих, хто приймає хрести з любов’ю до Бога – це спасіння, Божа сила. Бог спасає тих, хто його любить, хто з любові до нього терпить переслідування, хто не відрікається від Бога ради своєї вигоди і доброго, комфортного життя. Патріарх Йосиф Сліпий терпів 18 років каторги за часів панування СРСР. Міг легко цього уникнути, погодившись з тодішньою владою, відрікшись своєї Церкви, своїх вірних, зрадивши правдиву віру… Професор Станиславський, що перебував у таборі Темняковського району з Йосифом Сліпим, згадував слова митрополита про те, що він не піде на жодний компроміс з большевиками: «Або вільний із Церквою Галицької Землі, або нехай Господь прийме жертву мою…» («Слово патріарха Йосифа», Львів, Ґердан 2003р., стр. 34). Патріарх не шукав вигоди, не ламав хребта, радше прийняв вигляд «глупого» Божого слуги, як пропоновану посаду службами безпеки в чужій церкві. Він розумів, що компроміс з більшовиками – обман, приниження. Його висміють й зроблять так, як їм вигідно. Подібно було в Іловайську, де запропонували вихід нашому війську по визначеному шляху на вільну від бойових дій територію, а в результаті росіяни відкрили вогонь і підступно розстрілювали наших воїнів та воячок. Московитам вірити не можна!
Багато з юдеїв, греків та римлян висміювали віру в Христа, у його воскресіння, у спасіння та життя після смерті. А тим більше, як вони окреслювали, ради глупого вчення терпіти?! Ті, хто поза Христом, поза правдивою вірою в Ісуса Христа, називали справу спасіння спокусою та безумством; а ті, хто покликані Господом – визнавали силу Божу та Божу премудрість (пор. 1Кр 1,23-24). Тих, хто вірує в Бога, в його воскресіння, в життя після смерті, навіть тепер світ визнає немудрими людьми, які ускладнюють собі життя.
Ми роздумуємо про хрест, не про саме дерево, але про Ісуса Христа, Сина Божого, який помер за нас на хресті, за усіх грішних людей, увесь людський рід, щоб спасти від неволі демона. Святий апостол Іван описує подію несправедливого засуду Ісуса Христа. Самі архиєреї, вся старшина юдейська, домагалися розп’яття Христа. А Пилат, римський намісник, не бачив провини Ісуса, визнавав це, старався уникнути засуду, але не мав життєвого хребта, жив по зручності. Він впав під тиском людей, засудивши несправедливо на смерть Господа – зламав хребет життя. Намісник заявляв, що має владу відпустити або розіп’яти Ісуса і з дозволу Бога мав владу, але не мав чистого сумління, не жив правдою, шукав вигоди та зловживав владою. Такий спосіб життя побутує у владних людей до певного часу. Бо і в наш час багато із начальницьких осіб обкрадають народ, наживаються обманом, шахрайством і несправедливістю. Але Господь швидко запитає, бо 50 чи 60 років проходять так, як летять хмари на небі, а вічність триває без змін. Нас, як людей, дуже сильно тривожить, коли під час війни, певні особи несправедливо збагачуються, застосовуючи свої злочинні підступи, а чесні оборонці гинуть. Це триватиме до певного часу, бо й ті, хто обманом набуває багатство, також помируть і відповідатимуть не перед людьми за свій обманний хист, а перед справедливим Божим судом, який вирішить чесно їхню нечесність! Коли Пилат сів на судейське місце, щоб судити невинного Ісуса, а старшина юдейська зі своїми прихильниками зчинили галас й тиск на Пилата: «… Візьми, візьми та розіпни його. … Не маємо царя, окрім кесаря!» (Ів 19,15). Пилат мав владу з висоти, не боявся того, хто зволив йому владу, а діяв низько, підло, видаючи несправедливий засуд на Ісуса, Сина Божого! Юдеї не приймали правдивого Царя, відкинули Христа, бо він невигідний їм. Вони не любили панування римлян, але більше зненавиділи Сина Божого, Господа, Творця неба і землі. Не любили того Бога, який давав їхнім попередникам, батькам та матерям Заповіді на горі Синай, хто провадив їх через море, пустинею, піклуючись про їхнє життя. Відкинули Праведного, практикуючи грішний спосіб життя. А Ісус, помираючи на хресті, молився за злочинців та за увесь народ землі: «… Батьку, прости їм, бо вони не знають, що роблять» (Лк 23,34). Це – наш Бог, люди його розпинали, а він благав свого Небесного Батька, щоб простив злочинцям їхні беззаконня!
Сьогодні святкуємо празник віднайдення та піднесення хреста Господнього. Християнська традиція передала нам кілька різних переказів віднайдення хреста. Насамперед, святій Олені, матері імператора Костянтина Великого. Датою віднайдення хреста Господнього орієнтовно вважають 326 рік. Нам важливо вірити у те, що Христос був розіп’ятий на хресті, похований в гробі, з якого третього дня, як Бог, воскрес! Започаткування празника Воздвиження зумовило посвячення храму Воскресіння Господнього, який збудував святий Костянтин Великий в Єрусалимі. Посвячення храму відбулося за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року.
Наступного дня, 14 вересня, відбулося врочисте воздвиження, піднесення віднайденого хреста Господнього. Тепер є можливість в книгах і в інтернеті прочитати багато про це свято. Прошу, користайте із цих посередників. Ми любимо Ісуса Христа, вдячні йому за справу нашого спасіння і молимося: Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних та заверши війну в Україні! Пресвята Богородице, рятуй нас!
