У перший понеділок місяця, 2 вересня 2024 року, в Архикатедральному соборі святого Юра відбувся молитовний вечір для медиків за участі єпископа-помічника Львівської архиєпархії владики Володимира.
Вечір розпочався Божественною Літургією, під час якої була можливість приступити до сповіді.
Опісля до лікарів з духовним словом звернувся владика Володимир.
Дорогі молільники, почитателі святого Герарда! Сьогодні маємо перший понеділок вересня. Цей місяць вже підкрався у наше життя. Ми його приймаємо і вітаємо, бо знаємо що кожний час в Бога є добрим часом. Якщо взяти євангельські читання вчора і сьогодні, то бачимо соціальність людини, що є фактом. Але інші люди можуть нам допомогти, або зашкодити. Це очевидно. Пригадуємо вчора з євангельської розповіді, що батько привів до Ісуса свого сина, який мав симптоматику епілепсії на межі лунатизму: його кидало у вогонь та воду.Але перед тим він приводив сина до апостолів. Вони не могли собі з тим порадити. Чому? Бо мали слабку віру. Вони на перший погляд бачили як Ісус зцілює людей і хотіли так само це зробити, але їм цього не вийшло. Чому? Бо замало бачити як хтось щось робить, треба ще так жити. Якась внутрішня сила походила з Ісуса, що він міг це робити. Він жив вірою, а віра потребує джерела живлення. Тими джерелами є молитва і піст. Тому Ісусові це вдалося. Він мав дуже тісну єдність з Богом Отцем.
Сьогодні в Євангелії Ісус має конфротацію з проводарами, релігійно-політичними провідниками народу: книжниками, фарисеями. З простим народом він не мав багато труднощів, народ впринципі є слухняний до своїх провідників. Але питання куди вони провадять? Він наголошує, що є горе тим, які людям щось накидають, але людей від Бога відкидають.
Як це все з’єднати до купи?
Пам’ятаймо, що зцілює Бог і тільки він, але руками лікарів, медиків та інших людей. Тому що люди є руками Бога в цьому світі. Це не означає, що нетреба вчитися чи над собою працювати бо Бог дав розум людині. Але треба бути відкритим на його дію та провід. Ми нераз не зауважуємо як наше слово є вагоме для життя людини. Ми є також Божими устами в цьому світі.
Навіть драматичний для людини діагноз можна по-різному промовити. І воно теж спрацьовує. Наприклад людина здає аналіз крові. Можна сказати, що ситуація безнадійна. Можна сказати, що показники бажали б бути кращими. Ми людину не обманюємо, але тоді питання яку мотивацію до життя має ця людина.
Ми є Божими руками, устами в цьому світі. Пам’ятаймо, що головним цілителем є Бог. Тому в Євангелії не так йдеться про оздоровлення, як про зцілення і спасіння.Йдеться про цілісну людину: тіло і душу, тобто комплексно.
У випадку епілептика симптоми були очевидні, але для діагнозу було важливо встановити симптоми біснуватості.Хто прощає гріхи в сповіді? Бог, але через посередництво священника, бо Христос дав своїм апостолам ці повноваження, цю владу.
Підсумовуючи це все сказано: людина в своїй істоті є соціальна. Інші люди можуть її зцілити, допомогти, а можуть нашкодити. Будьмо тими, хто допомагає і зцілює.
Далі лікарі мали час на роздуми в тиші під супровід Ісусової молитви.
Завершився молитовний вечір Молебнем до святого Герарда та помазанням єлеєм.
