Успіння Богородиці Флп 2,5-11; Лк 10,38-42; 11,27-28 (о. д-р Турконяк Р.) Яворів 15.08.2024.
Святий апостол Павло радив филип’янам, щоб вони озброювалися духовною зброєю. Її сила полягала в тому, щоб навчитися думати так, як думав Ісус Христос. Дуже важливо у нашому житті, особливо коли стоїмо перед відповідальним вибором, застановитися: як вчинив би Ісус Христос у конкретному випадку? А також промовляти молитву «Царю Небесний», просити Святого Духа світла для розуму, щоб приймати гідні рішення у різних справах. Святий Павло пригадує про те, що Ісус Христос як Бог, проживаючи на землі у людському тілі, применшував себе до людського рівня. Він принижуючи та упокоряючи себе, порирівнювався до людей. Ісус був віддано слухняним своєму Небесному Батькові: не похитнувся у великих випробуваннях, перетерпів важкі знущання від людей і був розп’ятий на хресті. Бог заховався у людині, щоб віддатися у руки ворогам для лютого знущання. Так було на землі, але після смерті Ісус воскрес, переміг дияволів та людей-ворогів, а його Небесний Батько в очах усіх людей та небесних сил, поставив його понад усіх, щоб небесні, земні й підземні вклонялися йому! Ісус Христос, Син Божий – слава Небесного Бога, нашого Батенька!
Сьогодні великий празник – свято Успіння Пресвятої Богородиці. Храм, в якому зараз стоїмо та молимося, втішається назвою Успіння Богородиці! Ніхто не знає конкретного віку, який Марія, мати Сина Божого, прожила на землі. І не так важливо скільки років жила Марія, а дуже важно те, що вона своє життя прожила бездоганно, не дозволила жодній гріховній плямці осісти на своїй душі. Хтось із святих писав, можливо святий Вернард, що демони боялися Марії так, як мухи бояться підлітати до вогню. Розуміємо руку Господню, яка берегла Марію, коли вона проживала на землі. Пам’ятаємо, що диявол спокушав Ісуса Христа, Сина Божого, а вона вибрана Господом, Небесним Батьком на матір його Сина, Ісуса Христа. Ісус, у свій час прибув на землю, прожив трішки більше ніж 33 роки, після лютих катувань та знущань помер на хресті, щоб врятувати людський рід від неволі гріха, від демонського засилля! Ісус воскрес і переміг диявола та всю демонську злу силу, але пам’ятаємо, що сатана спокушав самого Сина Божого під час перебування Ісуса у пустелі (пор. Мт 4,1-11). Про Марію не знаходимо жодного натяку, щоб злий дух спокушав її, а це означає, що Господь не залишив шансу дияволу напасти на Марію. Вона – віддана мати своєму синові, не відводила думки від нього, увесь час перебувала в єдності з Ісусом. Марія тужила за своїм сином, линула думками в небо, куди вознісся Спаситель світу. Її любили апостоли та багато учнів, до неї мали велику прихильність жінки, яких Ісус оздоровив і навчав. Одного разу хтось сказав Ісусові, що прибула його мати та його брати, а він відізвався: «… А хто моя мати і хто мої брати? Простягнувши свою руку до Своїх учнів, сказав: Ось моя мати і мої брати. Бо хто чинить волю мого Батька, який на небі, той є Моїм братом, і сестрою, і матір’ю» (Мт 12,48-50). Там було багато народу, що чинили волю Небесного Батька, але досконало виконувала волю Небесного Батька лише Марія, мати Ісусова! Вона, в любові та своєму служінні Богові, непохитна. Марія, мати Ісуса, дуже тужила за ним після того, як він вознісся на небо. Постійно думала про свого сина, про Небесного Батенька. Марія заглиблювалася у роздуми про Пресвяту Трійцю, її нічого не затримувало на землі, була кожної хвилі готова відійти у вічність! Для апостолів, учнів і жінок, що ходили з Ісусом, пресвята Богородиця була великою потіхою, розрадою та допомогою у вирішенні питань, з якими вдавалися до неї. Богородиця очікувала хвилі переходу до вічності, не мала страху, жила бажанням цілковито з’єднатися у радості з Пресвятою Трійцею, ангелами та усіма святими. До Богородиці сміло можна віднести слова автора Пісні пісень: «… Бо любов сильна як смерть…» (Пп 8,6). Марія раділа смерті, щоб перенестися у дім Небесного Батька. Вона з гідністю та великою відповідальністю виконувала слова Господні: «… По правді блаженні ті, що слухають Боже слово і бережуть його» (Лк 11,28). Для Марії смерть була солодким сном, бо сам Ісус Христос сказав про смерть Лазаря: «Наш друг Лазар заснув, – піду розбудити його» (Ів 11,11). Святий апостол Павло про своє життя так писав филип’янам: «Бо для мене життя – це Христос, а смерть – це здобуток» (Флп 1,21).
Ми, коли думаємо про смерть, лякаємося її, боїмося незнаної вічності, яка необхідно прийде, бо усі там будемо, всі туди прямуємо з певними відрізками часу. Слід часто усвідомлювати й переконувати себе про те, що уже не так багато часу залишилося, щоб опинитися у вічності. Думати над тим, яке моє відношення з Богом? Чи моє сумління чисте, якщо б Господь сьогодні забрав мою душу, подібно як чоловікові, що зібрав великий урожай і планував веселитися роками, а Бог вночі забрав його душу? (пор. Лк 12,19-20). До нас наближається час, немов злодій, щоб забрати душу. Бережімо її від усякого зла, борімося з демонами та лихими впливами світу, щоб здолавши зло, ми стали учасниками небесної радості. Пресвята Богородице, благаємо тебе завершення війни. Допоможи нам стати учасниками вічної радості у небі! Пам’ятай про нас – бо ми твої діти!
