Ми зустрічаємо Бога у храмі, в молитві, вміймо показати цю дорогу також іншим, вміймо поділитися тим, що Бог робить для нас. Це не завжди легко, бо кожна людина вільна у своєму виборі, але Бог нікого не перестає любити. Бог ненавидить гріх, але любить грішника. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час проповіді в Архикатедральному соборі святого Юра у 7-му неділю по Зісланню Святого Духа.
«Ісус з Назарету є приятель людини і життя. Він похиляється над покинутою людиною, привертає її до спільноти, подаючи руку допомоги. Головне, щоб людина вміла цю допомогу побачити і прийняти», — ствердив проповідник.
Відтак архиєрей звернув увагу на євангельський уривок цієї неділі ( Мт 9, 27-35): «Після повернення від смерті до життя дочки начальника Євангелист Матей відображає нам два чуда-оздоровлення, як перехід від темряви до світла».
«За Ісусом йшли два сліпці і кричали: «Ісусе, сину Давида, змилуйся над нами». Дивна річ: не бачили, але йшли, бо напевно відчували певну силу і надію в цій особі. Сліпий є немов мертвий, бо ізольований від інших людей. Тому і ми, часто грішні і «сліпі», маємо право і привілей йти до Ісуса, просити в нього помочі», — зазначив він.
Владика Володимир підкреслив, що чудо не відбувається в спільноті, де є багато народу, а наодинці. На його переконання це показує особистий контакт з Богом. Богові не байдужа доля кожної людини.
«Ісус як добрий педагог і лікар ставить питання: «Чи віруєте, що я можу вас оздоровити». Так, Господи! – відповідають рішуче сліпі. На голос віри Божа благодать дотикає очі сліпців, даруючи їм зір. Віра дозволяє людині перейти від темряви до світла. Тоді цих двоє оздоровлених людей розповіли всім про чудо свого зцілення. Бо вони вже могли інших людей бачити перед собою», — зазначив він.
«Наступною людиною на шляху Ісуса був німий біснуватий, який також вважався для інших мертвим, бо важко було з ним нав’язати контакт. Він мав відкритий зір, але перебував в життєвій темряві. Біснуватого до Ісуса привели інші люди, точно не відомо, хто. Зла сила ніколи не може встоятися перед Ісусом, в Божій присутності вона змушена покинути людину. Так біс покинув цього німого, відтоді цей вже міг говорити.
Євангелист Матей наголошує, що Ісус входив до хати, в дім. Саме в домі сталися згадані чуда зцілення. Ми зібралися в нашому соборі, в храмі, який майже три століття тому спорудили добрі люди. Храм є домом науки, а водночас лікарнею на різні немочі, передусім духовні, які часом мають соматичні симптоми», — сказав єпископ-помічник.
«Що ми можемо навчитися з сьогоднішнього євангельського слова?
Ми можемо розмовляти і вважаємо це самозрозумілим. Як ми використовуємо нашу мову, які вживаємо слова? Чи не говоримо поганих, вульгарних чи зайвих слів – сьогодні є відповідний момент, щоб відповісти на це питання. Для чого ми використовуємо наші очі, що стараємося побачити? Скільки часом потрібно зусиль, щоб привести людей до Бога, особливо, коли вони цього не хочуть. Можна бути зрячими, але не бачити. Яке ж тоді буде оправдання…», — ствердив владика Володимир.
На його переконання, життя вірою є завжди актуальне, також сьогодні, в 21 столітті. Сьогодні також стаються чуда, оздоровлення, навернення… Бо Ісус є живий у Церкві і світі. Вміймо це побачити, вміймо почути, також коли нам інші говорять про це.
Християнство – це не приватна річ, це релігія спільноти, бо з Ісусом завжди було багато народу, особливо коли ставалися чуда.
«Нехай приклад нашого життя буде світлом для тих людей, які ще Бога не впізнали або від Нього відійшли. Ми ще не є досконалі», — побажав архиєрей й поділився історією одного молодого душпастирі.
«Пригадую, як ділився своїм пережиттям священик, який був душпастирем молоді. Він собі вбив в голову, що має в очах молодих людей завжди бути ідеальним та непомильним. Це його дуже виснажило, він жив в стресі давання доброго прикладу. Він нажаль довго не протягнув, бо емоційно вигорів. Забув одну елементарну річ, що він є людиною. Від нас не вимагається штучних ідеалів, а радше автентичності. Якщо я люблю чи поважаю іншу людину, то приймаю також її немочі»,— розповів архиєрей.
«Нехай наше життя буде таким, що якщо хтось піде за нами, щоб він дійшов до вічної радості. Пресвята Богородице, товаришуй нам на цій дорозі!» — додав владика Володимир.
