Великим даром для Церкви є священство. Ми маємо ласку сьогодні бути учасниками священичого рукоположення Юрія, сина яворового краю. Бог дає священику велику владу, але не для панування, а для служіння. Нехай Ісус Христос, найвищий первосвященик, буде для Тебе прикладом у служінні. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час проповіді у 4 Неділю після Зіслання Святого Духа, в Архикатедральному соборі святого Юра, звершуючи священниче рукоположення Юрія Кріля.
«Ми християни є щедро обдаровані. Маємо привілей зустрічати Бога в молитві, святих таїнствах. Щаслива людина, яка живе вірою в Бога», – ствердив проповідник.
Архиєрей зауважив, що до плекання особистої віри закликає нас сьогоднішнє євангельське слово на прикладі сотника (Мт 8, 5-13 ).
«Він був язичником, поганином, але приходить до Ісуса просити одужання свого слуги. Не описано точний діагноз хвороби, а лише симптоми. Людина в своїй істоті є релігійною. Поганство плекало віру в Бога сонця, дерев… Але була проблема нав’язати контакт з особовим Богом. Іншими словами, бракувало Бога для людини. Коли поганська релігія не змогла заспокоїти духовних прагнень людей, тоді вони з великою повагою і подивом дивляться на віру ізраїльського народу. Вони приймають цю віру у власне життя. І такі люди засядуть в Царстві Небеснім разом з Авраамом, Ісааком і Яковом. Ісус каже, що багато буде таких зі Сходу і Заходу», – розповів він.
Хоча рівень віри, – продовжив думку владика Володимир, – не можна поміряти якимись фізичними вимірами, все таки людина повинна у своїй вірі зростати. Бо це не є якийсь такий стан, який можна зафіксувати. Бо тоді можна сказати: а для чого молитися, ходити до церкви, чинити діла милосердя. Я маю свідоцтво про хрещення, можу будь кому показати. Для чого ще щось робити?
«Ісус Христос застерігає, що ті, які думають, що вже осягнули царство, можуть з ним розминутися. Напевно через власну байдужість. Вони є в небезпеці опинитися в темряві кромішній. А цей поганин, сотник виявляє віру, яку не мав ніхто в Ізраїлі. Сотник пояснює свою віру за допомогою військової справи. Каже: Я маю вояків під собою, вони слухають мої накази. Ти, Ісусе, скажи слово і слуга видужає. Тоді не треба йти під покрівлю дому. Ти ж є Господь», – застеріг проповідник.
«Слово має цілющу силу, хоча словом можна і зранити. Через слово і життєвий приклад інших людей ми зростаємо у вірі», – наголосив владика Володимир.
«Пригадаймо собі також відповідь Марії ангелу Гавриїлу: Нехай зі мною станеться по твоєму слову (Лк. 1,38). Якщо створіння перебуває в діалозі з своїм Творцем, то воля Божа і воля людини стають одним цілим. Вкінці євангельського уривка чуємо відповідь Ісуса сотникові: Іди, хай Тобі станеться за твоєю вірою. І слуга відразу одужав. Ісус немов би вдивляється в людину. Він знає, хто що потребує. Що візьму сьогодні з собою? Яке слово буде нині мене супроводжувати?» – закликав до роздумів єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Фотоальбом – тут
