Нові дзвони Новояворівська на дзвіниці, освячені сьогодні, зобов’язують нас остерігатися небезпечних голосів зневіри та всіх отруйних голосів ідеологій і пропаганди. Вони зобов’язують нас уважно прислухатися до Божого голосу, який нас утішає, молитися один за одного, а також проявляти активне милосердя і солідарність. Я з радістю приймаю цю місію. Так, ці дзвони є символом людської солідарності, яку я з радістю обіцяю всім вам від імені Католицької Церкви в Австрії. Наповнюймося звучанням цих «інструментів довіри» сьогодні і в майбутньому!
Про це сказав єпископ Інсбрука владика Герман Ґлетлер під час проповіді у день празника верх. апп. Петра і Павла, 29 червня 2024 року, у однойменному храмі в Новояворівську з нагоди храмового свята.
Владика Герман співслужив єпископу-помічнику Львівської архиєпархії владиці Володимиру, який очолив урочисту Святу Літургію. У молитві єдналися монахи редемптористи, сестри монахині, представники влади, парафіяни та мешканці м. Новояворівськ.
У проповіді владика Герман з нагоди освячення дзвіниці розкрив символіку і сенс дзвонів.
Знаряддя покріплення довіри
Для мене особлива честь бути сьогодні тут, у Новояворівську, щоб разом з вами прославити Бога, попросити його допомоги та освятити дзвіницю для нових дзвонів. Більше того, ці чудові ці дзвони були відлиті в Інсбруку в традиційній в майстерні родини Грассмайрів.
Дзвони – це набагато більше, ніж сакральні прикраси. Дзвони – це набагато більше, ніж просто частина релігійної традиції.
Дзвони уособлюють життя – вони дзвонять про красу і вразливість нашого існування. Вони уособлюють людське життя у всіх його звукових барвах, у всіх його емоціях, злетах і падіннях. Дзвони схожі на молитви. У їхньому звучанні є місце для всього – радості і скорботи, Радості шлюбу та біль втрати дорогої особи. І: дзвони – це безпомилкові сигнали опору проти відчаю.
Дзвони сповіщають сигнали про Божу присутність, що заспокоює – посеред шуму смерті та руйнувань
Дзвони – це не сирени, які тепер обов’язково звучать так часто в різних частинах України, навіть сьогодні перед та під час молитви. Сирени будять зі сну і попереджають про небезпеку, що насувається. Дзвони – це інше. Вони сповіщають добру новину, вони поширюють рятівну іншу тональність доброї новини про Ісуса, Євангеліє звільнення від усіх форм рабства, визволення від всенищівного жаху смерті та терору паралізуючого страху. Дзвони запрошують нас приєднатися до нового звучання, нової пісні відкуплених – як описано в книзі Об’явлення. Завдяки смерті та воскресінню Ісуса будь-яка сила брехні і зла вже ослаблена, подолана і переможена – навіть якщо злу завжди вдається спалахнути і залишити по собі слід руйнування. Звук дзвону говорить нам: ти не самотній, не забутий!
Навіть якщо перед нами ще багато боротьби – як ми бачимо на прикладі двох найважливіших провідних діячів Церкви, яких ми сьогодні вшановуємо: Після обезголовлення апостола Якова в 54 році Петро також був заарештований тетрархом Іродом і кинутий до в’язниці. В ніч перед своїм виступом він був таємничим чином звільнений уві сні завдяки втручанню ангела. Раптом кайдани впали з нього, і він зміг безперешкодно вийти на волю. Яке божественне втручання!
Сьогодні день Радості звільнення Ваших співбратів Івана Левицького та Богдана Гелети.
Подібним чином, у своєму листі до учня Тимофія, озираючись на свою місію, Павло описує, як він неодноразово переживав визвольне втручання Бога: “Я боровся добре, я закінчив біг, я зберіг віру. Господь стояв поруч зі мною і давав мені силу”. Ми не повинні про це забувати: Свої останні дні великий апостол народів провів у Римі – під охороною, як в’язень, у маленькій квартирі. Але навіть там він приймав людей, щоб поділитися з ними надією на спасіння.
Дзвони сповіщають про воскресіння Ісуса. Вони втішають нас, бо дають нам знати про Його присутність. Звук дзвонів – це акустичні ліки проти відчаю. Посеред багатьох тривожних голосів і сильніше, ніж смертельний шум війни, вони є звуком непереможної впевненості.
Звук дзвонів – це звук непереможної впевненості – час негараздів минув
«Як довго це все триватиме?» Це питання передане нам в останній книзі Біблії – Об’явленні Івана. Це нагальне питання всіх тих, хто пройшов через земні страждання. Перед Божим престолом вони не тільки приєднуються до прославлення, але й з однаковою силою ремствують з приводу агресії, з якою стикаються праведники. „Як довго це все триватиме?“ Ми не знаємо. Ми можемо тільки йти далі з вірою, жити далі. І підноситися разом з людьми, які – як Петро і Павло та багато інших – також бачили і вистраждали всі безодні людської злоби.
Опісля спільної Божественної Літургії архиєреї разом з духовенством освятили дзвіницю, приміщення духовно-психологічної порадні, а також відбулося освячення води з нагоди празника.
