1-ша неділя всіх Святих. Євр 11,33-12,2; Мт 10,32-33;37-38; 19,27-30 (о. д-р Турконяк Р.) Храм Пресвятої Трійці 30.06.2024.
Люди, як тілесні істоти, проживають на землі від часу сотворення Богом. Земними дорогами життя пройшли мільярди різних людей, ними ступають і тепер та йтимуть у майбутньому. Дорога людини на землі починається з її народження і закінчується смертю тіла. Після смерті душа людини житиме вічно з Богом у небі, або без Бога – в пеклі. Ось слова, які проголосив Ісус Христос, Спаситель світу: «І підуть ті на вічну муку, а праведники – на життя вічне» (Мт 25,46). Особа житиме щасливим чи нещасним життям в залежності від того, за яке життя вона боролася. Бог пропонує людям життя у небі і кличе всіх до досконалості. Коли б хто сумнівався, де Господь розмістить усіх людей, Ісус сказав про життя у небі: «В оселі мого батька осель багато. А якби не так, то я сказав би вам, бо йду приготувати вам місце» (Ів 14,2). Бог наперед подбав про те, щоб влаштувати щасливе життя для людини. Докладаймо зусиль, усіх наших здібностей, щоб посісти вічне щасливе життя! Ісус навчав, що недосконале не увійде до Царства Небесного. Вже в Старому Завіті Бог через пророків закликав людей до святості: «… Будете святими, бо Я святий, Господь Бог ваш…; І будете мені святі, бо Я святий, Господь Бог ваш…» (Лев 19,2; 20,26). У Новому Завіті Ісус вказує на те, якої досконалості має досягнути людина: «Тож будьте досконалі, як досконалий ваш Батько Небесний» (Мт 5,48). Бог усіх людей кличе до святості, але не всі люди стараються про святість. І це буває з різних причин.
Що таке святість? В різні часи люди розуміли святість по-різному. І тепер не в усіх є правильне поняття про святість. Одні розуміють, що святість полягає у довгих молитвах; інші думають, що в строгих постах; а ще інші − в особливих чеснотах і т.д. А святість полягає у праведній відповіді на Боже покликання і на сумлінному житті в цьому покликанні. Яке загальне покликання у всіх людей? Бог сотворив людей з любові і покликав до співжиття у любові зі собою. До такого співжиття, яким жили Адам і Єва перед порушенням Божої заповіді. Співжиття з Богом може відбуватися тільки в любові, тому заповідь любові є основною заповіддю, яка необхідна для досягнення святості. Святість полягає у співжитті з Богом в любові! Апостол Павло говорить: «Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любови не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним цимбалом. І коли маю пророцтво, відаю всі таємниці й усе знання, коли маю всю віру, так що гори переставляю, але любови не маю, – то я ніщо. І коли я роздам усе моє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любови не маю, – то жодної користи не матиму» (1Кр 13,1-3). І святий апостол просить: «Дбайте про любов, змагайтеся за духовне…» (1Кр 14,1). Святі, такі ж люди, як і всі інші, з тими самими слабкостями і недоліками. Вони живуть у тому ж світі, що і всі інші люди, але їх не видно, вони не є якимись дивними. Святі є у світі, але до світу не належать, для світу вони є чужими і часто світ їх ненавидить. Ісус говорив про це апостолам на тайній Вечері: «Коли б ви були від світу, то своє світ любив би; а оскільки ви не від світу, я вибрав вас від світу, тому світ і ненавидить вас» (Ів 15,19). Ненависть світу до послідовників Христа породила мучеників, ісповідників, пустельників…Не всі святі мали якісь показові моральні чесноти, не всі мали особливі ласки оздоровлювати, проганяти бісів, творити чуда і т. д. Багато із святих йшли звичайною дорогою, їх тиха і покірна святість кидалась у вічі іншим, навіть близьким. Свята Тереза від Дитятка Ісус є прикладом святої, яка йшла звичайною дорогою. Коли вона померла, сестри не могли виділити чогось надзвичайного в її житті, щоб записати в монастирську хроніку. Але, попри те, вона була великою святою. Її святість полягала, як і багатьох інших, не у зовнішньому житті, а у внутрішньому, повному любові до Бога і ближніх, до всього оточуючого світу. Вона ніжно любила природу, а особливо квіти. Тому не дивно, що троянди стали символом її святості.
Святі, як і всі інші, впадали у провини, але вміли вставати, перепрошувати Бога. Вони продовжували жити у близькості з Богом, співпрацювати з Божою ласкою і йти вперед по дорозі до святості, переборюючи труднощі на життєвій дорозі. Святий Франциск Салезій любив часто повторювати: «Франциску, ти впав, лежиш, вставай. Проси Бога про пробачення і про допомогу, та про ласку, щоб більше не падати».
Святі − це не тільки ті, що у святості відійшли від нас і живуть тепер у вічній славі Бога, але й ті, що живуть ще на землі в тісній злуці з Богом. Вони співпрацюють з Божою ласкою, йдуть слухняно і з любов’ю дорогою, якою веде до Божого провидіння. Всі, в кого живе Святий Дух, є святими! При хрещенні і миропомазанні всі християни отримали Святого Духа − стали храмом Святого Духа. Апостол Павло, звертаючись до перших християн, говорив: «Чи не знаєте, що ви є Божим храмом і що Божий Дух живе в вас?» (1Кр 3,16). Апостол просить, щоб не засмучували Святого Духа, тобто жити і поводитися так, щоб Святий Дух міг в нас діяти, нас вчити і провадити. Всі ми − діти Божі, а значить – святі. Будьмо ними! Засвідчуймо нашу святість своїм внутрішнім життям з Богом, любов’ю до Бога, ближнього і до всього створеного. Творімо діла милосердя, піддаваймося впливові Святого Духа, а він поведе дорогою до вершини призначеної нам святості і до життя у Царстві Божому.
Сьогоднішнє свято усіх нас. Свято єдності святих воюючої і терплячої Церкви, тобто тих членів, що воюють проти зла і боряться за щасливу вічність. Живімо всі у тісній єдності, як члени містичного тіла Христа. Допомагаймо одні одним, особливо членам терплячої Церкви, тим, хто переходить митарства у позагробовому світі. Вони не залишаться у нас в боргу, прийдуть і нам на допомогу в наших потребах. У небі чекають нас батьки, дідусі з бабусями, наші предки, котрі вболівають за нас та допомагають нам. Хай пресвята Богородиця випросить нам світла Святого Духа та закінчення війни в Україні!
