Іван скеровував погляд на Бога, будучи надійним слугою. Служіння – це дорога, яка провадить до коронування в небесній славі. Служіння притягає також інших до Бога. Тому кожна людина може претендувати на титул Предтечі. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у проповіді з нагоди храмового празника на свято Різдва Івана Хрестителя, 25 червня 2024 року.
«Дорога для великих діл може бути на перший погляд незрозумілою. Бог вибирає людину, готовий навіть змінити закони природи, щоб ця людина прийшла на світ. Захарія і Єлизавета були праведні перед Богом, заховували заповіді, але були бездітні. Вони напевно молилися, проливали сльози», – зазначив проповідник.
Архиєрей пригадав, що Іван походить з священичого роду. Захарія був священиком у святині. Ми просимо священиків, даємо їм імена людей, щоб вони молилися на богослужіннях. А чи не міг Захарія випросити ласку дитини для себе? Міг, тому це напевно і робив. Ангел сказав: «Захаріє, твоя молитва вислухана». Сам Захарія не може цього усвідомити, хоча за це молився.
«Тут ми можемо взяти урок для нашого духовного життя: нема молитви, яка б не була почута Богом. Ми не завжди чуємо Його відповідь чи не можемо або не хочемо в це повірити. Тобто, ми теж за різні речі молимося, водночас не завжди віримо, що це станеться. З іншої сторони, Бог дає це, що нам потрібно для спасіння», – підкреслив владика Володимир.
У випадку Івана, – продовжив далі проповідник, – батьки спочатку радше дивувалися, що ця дитина взагалі народилася з огляду на їхній похилий вік. Молитва не має терміну дії. Радше людина має властивість забувати.
Бог розв’язує безпліддя Єлизавети. А Захарія за те, що не повірив в народження сина, отримує випробування німотою. його молитва є вислухана, але він не може це сприйняти. В даному випадку німота – це терапевтична дорога Захарії. Коли людина не може говорити, тоді вона напевно глибоко роздумує. Може хтось собі думає, що святі народжуються чи живуть в якомусь іншому чи ідеальному світі. Іван прийшов в той самий чи подібний світ, в якому ми живемо сьогодні. Це був період історичних перемін та духовної кризи. Іван народився і проповідував на території, яка була окупована римлянами. Тоді діяла несправедлива судова система, який згодом винесе смертний вирок Ісусові.
Ба більше народ, перебуваючи в ярмі окупації, напевно був зневірений та налаштований песимістично. Складалося враження, що в світі домінує зло.
«Тоді народжується питання: А де є Бог? Якщо Бог є, то чому Він таке допустив? Закрадається думка, що ж може одна людина змінити в цій всій системі. Не треба мати велику владу, щоб чинити добро. А це і змінює суспільство», – ствердив єпископ-помічник.
«Іван жив серед людей, які очікували Месію. Він не стає по лінії династії священиком, а йде в пустиню, веде життя покути і покори.Він не шукає влади чи кар‘єри, а готовий служити. Але його зауважують інші, згодом до нього прийде сам Ісус Христос, попросить хрещення», – додав владика Володимир.
Він також припустив, що багато хто хотів би бути успішним, займати перші місця. Зараз для цього навіть служать піар менеджери. Але дорога до правдивої слави, за його словами, провадить через служіння, вона вимагає багато зусиль На прикладі Івана можна побачити, що правдиву славу здобувають ті, хто її не шукає.
Іван закликає: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!».
«Незважаючи на це, що на початку першого століття нашої ери не було інтернету і соцмереж, цей заклик швидко поширився околицями Йордану. Іван є Предтечею, тобто тим, хто готує дорогу для Ісуса, проповідує покаяння, христить людей, які готові змінювати своє життя. Іншими словами він говорить: Зробіть в серці місце для Бога», – сказав проповідник.
Й додав, що Іван не потішав штучно людей, не створював ілюзій. Не лише вказував на проблему, а й на вихід з цієї проблеми. Для цього здебільшого служила дорога покаяння.
«Як мегаважливо бути предтечами Бога для інших людей. І в жодному випадку не закривати людям дорогу до Бога. Іван критикує поверхневе ставлення до релігії, яке можна назвати фарисейством. Він не боїться сказати правду в очі, навіть тоді, коли йому загрожує смерть. Згодом закидає Іроду, що не личить мати жінку свого брата, бо це чужоложство. Івану за цей докір проти Ірода відрізали голову», – зазначив проповідник.
«Геройська смерть стає коронуванням, підсумком праведного життя. Якщо Захарію і Єлизавету могло цікавити питання, що буде з їхньої дитини, то отримуємо відповідь. З цієї дитини став великий Святий, якого почитають на цілому світі, іменем якого називають до нині храми», – додав владика Володимир.
