Отець Іван Гобела — про таїнство подій Пасхального Тридення

-
Post font size
+

Церква ввійшла в так зване «Пасхальне Тридення», яке у богослужбовій літургійній традиції починається у Великий Четвер і закінчується Пасхальним Всенішним, тобто Пасхальною Утренею з Літургією свята Воскресіння Господнього. Доктор богословʼя отець Іван Гобела допоміг краще заглибитись у богословʼя триденного говіння, щоб краще усвідомити усе таїнство цих подій.

Великий Четвер

Вечері Твоєї тайної днесь, Сину Божий

мене причасника прийми,

бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, ісповідаю Тебе:

Помяни мене, Господи,

у царстві Твоїм!

(Стихира, що співають замість херувимської пісні у Великий Четвер).

Церква Візантійської традиції на Божественній літургії Великого Четверга споминає чотири події з історії спасіння. Ось що читаємо у синаксарі Утрені: «У миє ноги своїх учнів увечері Бог, нога якого свого часу ходила по Едемському саду, коли смеркало. Подвійною є вечеря: пасхальна вечеря Закону і Пасха нової Пасхи, нового Воскресення, Тіло і Кров Господа нашого. Під час молитви на обличчі Христа зʼявляються краплі крови – страшне видовище. Він зманює свого ворога, просячи оминути смерть. Навіщо ж меч, кийки і ті, що обманюють народ? Адже Він уже готовий до смерти за спасіння світу». Можна сказати, що у Великий Четвер споминаємо святе умивання ніг, Тайну Вечерю, піднесену молитву і зраду Юди.

Вершина людської участи у житті Христа, вершина єднання з Богом можлива на Тайній вечері: у причасті, прийнятті Тіла і Крови Спасителя. На цю гостину нестворена і єдиносушна з Богом Мудрість вже з прадавніх часів запросила людей. Тут відбувається уведення людини у тайну божественного життя, про що говорять і літургійні тексти. Христос, споживаючи вечерю разом зі своїми учнями, творить таїнство самопожертви, і згодом ця самопожертва принесе плід обожествлення тих, що Йому належать. У Євхаристії Бог і людина зʼєднуються у найглибшій довірі. Водночас сопричастя у Божому Тілі і Крові обʼєднує і людей. «Таїнство любови»,- Євхаристія, передбачає цілковиту єдність, сопричастя тих, що є її учасниками, тому «коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт. 5, 23-24).

Водночас це таїнство – «ламання єдиного хліба» – це є лік безсмертя, протидія смерти, щоб ми не померли, а вічно жили в Ісусі Христі. Але до цього «стрáшного таїнства» людина мусить наближатися «зі страхом Божим, вірою і любовʼю», як велить заклик до причастя під час Божественної Літургії!

У візантійських богослужбових текстах Великого Четверга значну частину присвячено тематиці про зраду Юди. Уже у Літургії Передосвячених Дарів Великого тижня Юда протиставлений Марії Магдалині, що розкаюється у своїх гріхах: «Коли грішниця принесла миро, тоді учень домовлявся з пребеззаконними. Вона ж раділа, виливаючи дорогоцінне миро; він же квапився продати Неоціненного, вона визволилась, а Юда став рабом ворога». (Стихира Літургії Передосвячених дарів Великої Середи). Богослуження згадує і про Юду ще й так: «Блудниця простерла своє волосся до Тебе, Владико, а Юда простер свої руки до беззаконних. Вона, щоб одержати прощення, а він, щоб узяти срібняки» (Стихира Великої Середи); «Хліб прийнявши в руки, зрадник скрито їх простягає і приймає ціну Того, хто своїми руками створив чоловіка» (Кондак Великого Четверга).

Цей жест,- простягнена рука, -такий характерний, що літургійні тексти ще раз нам пригадують:

«Беззаконний Юда, що на вечері замочив свою руку в миску разом з Тобою, Господи, простяг до беззаконних руки, щоб узяти срібняки»( Стихира Вечірні з Літургією Святителя Василія Великого у Страсний Четвер).

Мало того, у літургійних текстах дуже гостро засуджується учинок Юди: «Раб і хитрун – Юда – учень і зрадник, друг і диявол насправді показався. Бо ходив за Учителем і вивчав, як його зрадити» (Стихира Вечірні з Літургією Святителя Василія Великого у Страсний Четвер).

Іншим важливим моментом таїнства Великого Четверга, що його нам пояснює тропар цього дня «Коли славні учні умиванням ніг на вечері посвящалися». Відомо, що слово «просвіщення» з часів раннього християнства присутне у його лексиці і повʼязане з уділенням Тайни Хрещення. Отже, умивання ніг – це хрещення апостолів, яке випередило євхаристійну вечерю. Бо позбутися старої людини й зодягнутися у нову (пор. Кол. 3, 9-20; Рим.6,4) – основна умова сопричастя в Євхаристії. Закінчивши ритуальне омивання, яке було приписане перед старозавітньою Пасхальною трапезою (та й перед будь-якою трапезою), апостоли з рук Христа прийняли це друге, нове умивання, що мало дозволити й уможливити сопричастя з Ним. Це було умовою споживання нової Пасхи, так як Хрещення є передумовою участи в Євхаристії. Отець Церкви Святитель Йоан Золотустий доступно пояснює звʼязок між Тайною Вечерею і Божественною Літургією. Він так каже: «Це не діло людської сили те, що тут нам пропонують. Але Той, Хто звершив це чудо під час тієї вечері, Він і сьогодні довершує те саме чудо. Ви отримали заповідь чинити це, але Він є Тим, Хто освячує і пересуществлює приношення. Ані Юда, ані якийсь інший скнара нехай не причащається цих Святих Тайн! Якщо хтось із вас не є учнем, відійдіть! Бо ця трапеза такого не прийме! Ця трапеза така ж сама, що була свого часу, і цілком не нижчого порядку. Неправда, що на тій діяв Христос, а на цій діє людина! Це та сама горниця Тайної Вечері, де колись зібралися Ісус і апостоли» (San Giovanni Crisostomo, Commento al Vangelo di San Matteo LXXXII, 5, с. 301). Стихира Утрені Страстей Господніх може послужити як підсумок вищенаведених думок: «Почуття наші чистими віддаймо Христові і, як друзі Його, душі наші принесімо в жертву Йому, і житейськими турботами не пригнічуймо себе, як Юда,але в душах наших взиваймо:

Отче наш, що єси на небесах, визволи нас від лукавого визволи».

Велика Пʼятниця

Тематика Великої Пʼятниці відкриває перед нами хресну смерть Спасителя, Його розпʼяття і покладене до гробу у загорнутій плащаниці. Очевидно, найвідоміший піснеспів Великої Пʼятниці, який у нас, мабуть, усі знають напамʼять, тропар «Благообразний Йосиф знявши з Хреста Пречисте тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і пахощами у гріб новий, положив». У Розпʼятті Господа і в покладенні до гробу Його Пречистого Тіла загорнутого у плащаницю, розкривається весь задум спасення людини, яка відроджується у Христі до нового життя, щоб з Ним воскреснути. Бог відновлює у нас свій образ саме через прихід Спасителя, Його Розпʼяття і погребення. Тому Слово Боже прийшло само, бо Воно є образом Отця і може відродити створену на свій образ людину. Так само не могло відбутися інакше, як через скасування тління і смерти. Тому слушно Спаситель прийняв смертне тіло, щоб у ньому скасувати смерть і відродити людину, яку створив на свою подобу. Отож, щоб це довершити, потрібен не хто інший, як Образ Отця,- як навчає Святитель Василій Великий (Basilio Magno, «Comment. in Isdaiam proph.» V, 182//PG 30,425.).

Отже, Ісус Христос сам прийшов, щоб спасти людство і розпростертими руками пригорнути всіх до себе: «Спасіння вчинив Ти на землі, Христе Боже, простерши на хресті Пречисті Твої руки і зібравши всі народи, що кличуть: Господи, – слава Тобі!» (Тропар VI часу Великої Пʼятниці). Про життєдайну смерть Спасителя і Його таїнственне поховання, які Церква переживає у Велику Пʼятницю, відкривається найбільше упокорення і приниження Христа Господа, але саме стає славою, піднесенням і окрасою нашого спасіння. Один із літургійних текстів так про це говорить: «Коли небесні сили бачили, як беззаконники Тебе, Христе, немов обманця оклевечували, стрепенулися від невимовного Твого довготерпіння.

Але співрадіючи з нашим спасінням, кликали до Тебе:

Слава Твоєму приниженню, Чоловіколюбче!

(Стихира Вечірні Великої пʼятниці, «На стиховні»).

Велика Субота

Богослуження третього дня перед Пасхою, – Великої Суботи,- яка безпосередньо вводить у святкування Пасхи відкривається у всій своїй повноті до розуміння у літургійному служінні Єрусалимської Утрені (дуже радісного за своїм змістом, гимнографією і характером богослужінням), яке сьогодні у наших храмах здебільшого служить я у пʼятницю ввечері, але, потрібно зауважити, що ця Утреня має служитись у Велику Суботу вранці.

Сама Вклика Субота, вище згадане богослуження Єрусалимської Утрені говорить про Зшестя в Ад Христа, звідки він виводить усіх старозавітніх праведників на чолі з прабатьком Адамом і праматірʼю Євою, а з ними увесь соньм святих і тих, що своїм життям, чеснотами вгодили Богу: праотці, патріархи, пророки, проповідники, праведники. Тут відкривається глибина і весь сенс Христового месіанства, післанництва, Його спасительної місії у якій відкривається Його зачаття, народження (прихід до людини), благовістування Слова Божого, Його навчання, врешті прийняття спасенних страстей, смерті і поховання через які Він сходить в Ад і все людство, яке було до Нього у Ньому і після Нього викупляє, виводить до світла повноти Божої, і приносить викуплену людину своєю смертю і погребенням, через свою Животворну Кров до Отця. Саме у цьому відкривається Таїнство Великої Суботи. Цей день літургійна гимнографія називає «Великою Суботою, преблагословенною, бо у ній спочив від усіх своїх діл Єдинородний Син Божий» (Стихира Єрусалимської Утрені Великої Суботи»). Тропар цієї суботи, який кожного разу вірні чують у храмах, коли припадає другий глас, так звучить: «Коли зійшов Ти до смерти Життя безсмертне, тоді ад умертвив Ти блистінням Божества, коли ж і умерлих із глибин підземних воскресив Ти, всі сили небесні взвали: Життєдавче, Христе Боже наш, слава Тобі».

Цю Велику суботу ще називають днем тиші, спочинку. Бо Христос у гробі, але, водночас Йогт уже нема, бо Він довершує спасіння остаточно, коли засувами смерті іі руйнує, сходить у Ад, його знищує і виводить усіх праведників, які стогнучи, очікували цього пришестя Христового, як нам оспівує літургія Церкви цього дня. Зрозуміти тишу Страсної Суботи, допоможе нам як з богословської так і духовної точки зору глибокий за своїм змістом піснеспів Великої Суботи, який співається замість Херувимської пісні: «Хай мовчить усяка плоть людська,нехай стоїть із страхом і трепетом, і ні про що земне в собі не помишляє.Цар бо над царями і Володар над володарями приходить в жертву Себе принести й Себе дати на поживу вірним. Перед ним ідуть хори ангельські з усіма началами і властями; многоокі херувими і шестокрилі серафими, лиця закриваючи і пісню співаючи: Алилуя, алилуя, алилуя».

Таїнство Великої Суботи, її пережиття виражає віру Церкви, висловлену раннім проголошенням Євангелія Ісуса Христа: «Ані Його душа не була оставлена в аді, ані Його тіло не бачило зітління» (Ді. 2, 31). Хоча як людина Він перетерпів смерть, але, будучи Богом переміг її. Остаточний тріумф Христа визволив людину з вʼязниці смерти. Піднесення Адама, його воскресення, а також воскресення усіх праведників, що очікували часу спасіння, є найдревнішою назвою цього дня.

Нова історія людства розпочалася з Нового Адама, який є «первородний з мертвих» (Кол. 1, 18). Це в особливий спосіб показано на іконі «Зшестя в Ад», що є іконою Воскресіння Христового. До речі, до кінця не зʼясовано, де і коли постав саме такий іконографічний тип ікони. Ймовірно, він зародився у Сирії, звідки й походить перша відома ікона Зшестя в Ад. На ній Христос, зійшовши до прародичів, бере за руку Адама, Єва ж звернена до Спасителя у молитовному жесті. Переможений ад,- як символ князя підземного світу,- намагається схопити першого чоловіка, але Христос, Який тримає свій спасительний Хрест , правицею підіймає з гробу тлінного Адама виводить його, а відтак все людство до висот; і тут тиша уже втрачає свій сенс, бо у пасхальну світлозорну ніч Воскресення, Пасхи Господньої її (великосуботню тишу) порушить всепереможний,велегласний піснесів, який звістить вселенній: «Христос воскрес, воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!»

Підготувала Наталія Павлишин

Останні новини

Минулої п’ятниці о. Сергій Довба, відповідальний за екологічне служіння у Львівській архієпархії, провів екологічну Хресну дорогу із парафіянами...
Минулими вихідними референт Бюро УГКЦ з питань екології о. Сергій Довба з благословення владики Ігоря Возьняка, архієпископа і...
У неділю, 6 квітня, відбудеться Хресна дорога храмами Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ та Музею народної архітектури та...
Сьогодні у церкві Положення Пояса Пресвятої Богородиці відбувся похорон о. Івана Ковальця, пароха цього храму. Як вже повідомляли,...
Дякую, доброчесні отці, що прибули помолитися за упокій душі світлої пам’яті отця Івана Ковальця, який випередив нас до...