Квітна неділя Флп 4,4-9; Ів 12,1-18. Собор святого Юрія, Львів 28.04.2024.
Святий апостол Павло звертався до филип’ян, щоб вони раділи в Господі! Звичайно, він бачив їхні небезпеки, невдачі, загрози тощо, але запрошував їх до радості в Господі. Тобто, щоб не піддаватися журбі та тривозі, не служили страхові та не перебували в стані переполоху. Радість можемо окреслити, як емоційне порушення, яке виникає з пізнання і посідання якогось добра (наприклад перемога на війні; добрий збір врожаю; шлюб; народження дитини; релігійні та патріотичні свята; вдалий відпочинок тощо).
Наведу певні уривки тексту з книги «Квіти святого Франциска». Святий Франциск товаришував з братом Леоном та навчав його, в чому полягає справжня радість. Ішли зимою, був сильний мороз. Святий Франциск твердив, «… хоч би Брат (Менший) зумів дати кривому здорову ходу, а калікам оздоровив їх криві члени, хоч би й злих духів умів виганяти, а сліпим зір повертати, глухим – слух, німим – мову, навіть більше, щоб мертвих, які вже чотири дні спочивають у гробі, міг воскресити, все-таки, ти запиши, не в цьому є справжня радість».
Потім продовжував й твердив, що говорити багатьма мовами, посідати всю мудрість, пророкувати, знати майбутні події та скриті тайни людських душ – це ще не є найбільша радість. Навернути увесь світ до Бога проповідями – і не в цьому є найбільша радість. Брат Леон запитував святого, тоді в чому полягає найбільша радість? Згодом святий Франциск заговорив, що коли б вони прийшли і їм не відчинили двері монастиря, назвали б їх гультяями, волоцюгами, злодіями, залишили б їх на дощі та снігові в морозну погоду і це не стало б найбільшою радістю. Святий продовжував, коли б якийсь розгніваний брат вибіг із монастиря з дрючком, схопив за каптур, кинув об землю, став копати ногами, бити без милосердя, а вони б витримали усе терпеливо пам’ятаючи про муки Христові, у яких з любов’ю треба брати участь – це і є нарешті та справжня радість. Святий додав, що найвищою ласкою і даром є те, коли людина переможе себе з любові до Христа й охоче перенесе труд, зневагу, образу та всілякі невигоди. Такі судження про радість були у святого Франциска з Асижу, який мав цілеспрямований погляд на Бога!
Святий євангелист Іван описав подію в’їзду Ісуса Христа в Єрусалим перед своїми страстями. Ісус з апостолами зближався від Витанії у Єрусалим. Два учні привели йому ослицю, поклали на неї свої плащі, Спаситель сів на осля і поїхав у бік Єрусалиму. Люди чули про Ісуса, про його чуда, про воскресіння Лазаря. Вони були раді побачити Його, вітати, встеляючи під ноги ослиці плащі та пальмове галуззя. Народ сподівався, що Христос проголосить себе королем Ізраїлю, прожене римлян і так закінчиться неволя вибраного народу. Ісус відповідав Пилатові, який судив його: «Царство моє не від цього світу; якби моє царство було від цього світу, моя служба подбала б, щоб мене не було видано юдеям…» (Ів 18,36). Господь вказав, що царі на землі – це коротке домінування людини над певною територією і народністю, яке часто закінчується провалом та поразкою! А Ісус – цар неба та землі, необмежений територією Ізраїлю, Він володар усього видимого й невидимого світу! Господь показав могутнім цього світу, що усілякі переможні в’їзди та панування над іншими, подібно, як сісти на осля і проїхатися коротким шляхом!
Ізраїльтяни давно не мали царя, їм хотілося могутньої особи, а Ісус без війська та без зброї, бо його царство – це царство миру та любові! У подібний спосіб й ми переносимо важкі випробування та війну, нав’язану російським агресором. Коли ми не будемо боронитися, ніхто нас не оборонить. Усі загинемо, всіх ворог знищить, – чуємо про те неодноразові заяви. Кладемо дорогу ціну: життя наших синів та доньок, братів та сестер, батьків і матерів… Немає іншого виходу, бо ворог був готовий переможно в’їхати на Хрещатик за три-п’ять днів! Пам’ятаймо, що ухиляння та втеча від захисту Батьківщини, корупція, «почекуни-ждуни», зрада та наклепи – це великий підрив нашої незалежності та цілісності держави!
Невизначеність кожної особи, стояння скраєчку, байдужість – це корінчики, а в сумі життєдайні корені, які вчинять Україну мертвою. Не забуваймо, ми мужньо вистоїмо, або будемо знищені й станемо рабами!
Хай велике свято в’їзду Ісуса в Єрусалим подарує нашій землі мир та перемогу! Пресвята Богородице, будь нашою захисницею!
