Митрополит Ігор: « Ісусе, Сине Божий, ми віримо, що ти – правдивий Бог та людина, який прощає, спасає, утверджує та нагороджує!»

-
Post font size
+

Друга неділя Великого посту Євр 1,10-2,3; Мр 2,1-12 (о. д-р Турконяк Р.)

Автор писання до євреїв наголошував сильним словом про необхідність спасіння божому людові. Він вказував, як необхідність бути спасенними, бо це – воля Бога, який нас створив для неба. Згадується про те, що Господь Творець неба і землі! У світі усе змінне, лише Господь не міняється, бо він Творець, який усім світом управляє. Бог тримає світ в існуванні, жодної миті не відпускає світ під самоуправу, тоді б прийшов кінець усьому! Автор згадує, що Предвічний Отець тільки до свого Сина, Ісуса Христа, звернувся: «… Ти є Сином моїм, я нині породив тебе. … Я буду йому за Батька, а він буде мені за Сина» (Євр 1,5), уся решта ангелів служить йому. І ми повинні служити Богові та ближньому, щоб не розминутися з волею Бога: бути нагородженими у небі. Докладаймо зусиль, бо роки минають швидко, уникаймо духового лиха, бо можемо несподівано опинитися перед судом Христовим. Борімся проти злого духа та поганих наших духовних нахилів, пристрастей, які намагаються затиснути нас у своїх сітях.

Пам’ятаймо, що насолода триває коротко, а вічність – незмінна, прямуємо до вічного життя. Не даваймо розвитку нашим беззаконним думкам, бо вони погублять нас, не потураймо їм, не ступаймо на дорогу, що віддаляє від щастя?! Бог любить нас і дуже бажає усіх нас нагородити за незначні добрі речі!

Святий апостол Марко описав подію, яка відбулася у місті Капернаумі, куди одного разу прибув Ісус. Звичайно, з Ісусом слідувало багато народу. Люди любили слухати наук Спасителя, бути свідками прогнання демонів чи чудесного оздоровлення хворих тощо. Але найбільше слідували за ним, щоб насититися хлібом, можливо це ставалося більше разів, як описано у Євангелії, коли Ісус помножував хліби.? Сам Христос відзивався до зібраних такими словами: «… Щиру правду, щиру кажу вам: шукаєте мене не тому, що побачили чуда, але тому, що їли хліб і наситилися» (Ів 6,26).

Споживання хліба, навіть, затемнювало інші чуда, які творив Господь, а йдеться і про воскресіння мертвих. Люди були дуже приземлені, не бачили майбутнього, не мислили про вічність, бо задовольнялися їжею та земними потребами. Син Божий зупинився удома, мало розумію, що це означає? Мабуть, будинок, в якому він найчастіше перебував, коли появлявся в Капернаумі?! Люди моментально зібралися, щоб слухати його проповідування й відразу появилася група, що несли на носилках спаралізованого чоловіка до Ісуса. Ніхто з присутніх не бажали пропустити «караван» прибулих зі спаралізованою особою, не уступали місця, були захоплені промовою Господа. А ті, обійшли будинок, розібрали дах, розрили стелю над місцем, де перебував Ісус та спустили хворого через отвір до Христа. Мабуть, Спаситель був дуже здивований та збудований вірою та старанням тих, хто принесли спаралізованого. «Побачивши їхню віру…», написав апостол Марко, Ісус промовив до недужого: «Дитино, відпускаються твої гріхи!» Назвав хворого дитиною, лагідно, просто, з любов’ю та милосердям, не образив та не картав за вчинені гріхи, лиш, дитино, прощаю тобі вчинені беззаконня і це – більше, якби відразу оздоровив, бо звільнив від гріхів. Але фарисеям це не сподобалося і відразу заворушили мізками, осуджували Спасителя: «Чому він так каже? Зневажає Бога; хто ж може відпускати гріхи, крім самого Бога?» (Мр 2,7). Ці люди, що не погоджувалися з діями Ісуса, не сприймали волі Бога та не бачили Бога в Ісусі!?

Так, правда, що гріхи може відпускати сам Бог; але Ісус, Син Божий, один, що в Пресвятій Трійці, отже, той, хто милує та відпускає гріхи!? Ось, постава невіруючих в Бога фарисеїв, які знали про прихід Бога на землю, але уявляли це по-своєму, ніби Господь мав підлягати їхній уяві. Бог не підлягає людській уяві – святий і всемогутній, хай людська уява пробує це збагнути?! Ісус знав про думки незгідних з його діяльністю, тому доказав їм, що їхнє підозріння марне.

Господь звернувся до спаралізованого, який залишався нерухомо лежати на носилках: «Кажу тобі, встань, візьми ліжко своє і йди до своєї оселі. І той тут же встав, узявши ліжко, вийшов перед усіма…» (Мр 2,11-12). Присутні оторопіли, залишалися нерухомо на своїх місцях. А одужалий від паралічу, піднявся на очах в усіх, взяв своє ліжко, навіть, мав силу і пройшов крізь сидячий натовп, які прибирали ноги, щоб пропустити уже святу людину, яка поверталася від Христа. Син Божий відпустив гріхи, тим самим, освятив чоловіка, який з великого переживання та вдячності вертався здоровим додому. Присутній народ дивувався та шептав: «… Ніколи ще такого ми не бачили» (Мр 2,12). І кожна людина, яка приступає до тайни святої Сповіді, щиро сповідаючись, повертається від сповіді очищеною, святою, бо такою її чинить Ісус Христос, відпускаючи гріхи.

Присутні при оздоровлені недужого заговорили аж тоді, коли параліч відступив від хворого і він здоровим підвівся на ноги, бо вони не бачили, що гріхи відпущено. І ми з вами не бачимо, що гріхи відпущено, але наша віра навчає нас, що Господь прощає гріхи тим, кому дає розрішення священник. Ось, слова Ісуса сказані до апостолів: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм; кому затримаєте – затримаються» (Ів 20,23). Ми віримо, що усім, хто щиро кається у своїх гріхах перед Богом, Господь відпускає, бо він даремно слів не говорить! Хоч ми: «… Ніколи ще такого ми не бачили» (Мр 2,12), тобто, як стається очищення душі від беззаконня, бо це духовний рівень, однак, Спаситель підтвердив це чудом оздоровлення спаралізованого!

Ісусе, Сине Божий, ми віримо, що ти – правдивий Бог та людина, який прощає, спасає, утверджує та нагороджує! Просимо тебе, Ісусе, милосердний Господи, прости нам наші беззаконня та усьому нашому народові, бо ми згрішили перед тобою, але ми каємося і любимо тебе, як правдивого Бога! Маріє, мати Бога живого, упроси в Ісуса, твого Сина, завершення війни в Україні!

Ви сьогодні бачите багатьох присутніх єпископів, яких запросила спільнота ченців редемптористів у особі отця протоігумена Борейка Володимира, щоб спільно молитися в ювілейні дати блаженного святителя Миколая. В цьому році звершуємо святкування 140-ої річниці від народження та 65-ої річниці від світлого упокою душі цього праведника. Він багато терпів за вірність Богові, святій Церкві та за любов до свого народу! Вірні багато знають про святителя Миколая Чарнецького, приходять сюди поклонитися його святим мощам, моляться до нього та за його посередництвом отримують духовні дари. Просімо в цього святого мужа Церкви, щоб він заступався перед Господом за наш народ та виблагав ласки завершення війни! І ти, пресвята Богородице, рятуй нас в цю тривожну пору!

Останні новини

Цими вихідними, 12-14 квітня, у Зарваниці зібрані духівники, координатори, голови осередків молодіжного руху нашої Церкви «Українська молодь —...
В нинішній день стаємо учасниками священичого рукоположення нашого співбрата Ореста, який також перейшов різні етапи сходження в цей...
Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор побував із душпастирським візитом у Згромадженні Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у Львові....
Усім відомо, що хто співає, той молиться двічі. Тож пресслужба Львівської Архиєпархії розпочинає новий проєкт, метою якого є...
Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію з нагоди зʼїзду дружин священників Львівської Архиєпархії У своїй проповіді...