Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Вечірню в Сиропусну неділю в Львівській духовній семінарії Святого Духа УГКЦ.
У своєму зверненні до семінаристів та духовенства Архиєрей наголосив:
— Дорогі отці, брати-семінаристи, присутні молільники, ми зібралися на цю вечірню молитву перед початком великого посту, щоб молитися вечірню, просити прощення у Господа та в наших ближніх. Звичайно, що усі вчиняємо якісь блуди відносно нашого Творця та наших ближніх. Тому добре, що є така неділя в році, коли наша Церква пропонує нам підійти до наших ближніх та просити в них прощення. Якщо існує можливість підійти, тоді – добре, а може забракнути фізичної зустрічі, тоді написати прохання і ще: можуть трапитися випадки, що ближні у вічності, тоді слід ставати перед Богом й завжди просити прощення у нього за усі промахи життя та у ближніх, що у вічності. Ісус вказує, що в області людини є великий потенціал прощати і не відпускати гріхів ближнім!
Відповідальне й те, що Ісус Христос пов’язав наше прощення з прощенням Небесного Батька. Це означає нашу близькість до Батенька-Творця, а ініціатива завжди походить від нього, бо він створив для нас безсмертну душу, усе добро від нього. Господь закликає нас до простоти в часі посту, а коли постимо, чинімо це для Господа й на його славу! Хоч, можливо, й люди довідаються про наш піст, не переймаймося тим, коли виконуємо Господню волю. Виключаймо акт посту як уподобання людям чи собі, – простуймо дорогою виконання волі Бога. Ісус, коли пригадує про піст, на першому місці ставить прощення ближнім їхніх прогріхів проти нас.
Нам легше зрозуміти і простити, коли хтось нам сказав погане слово, очорнив, скривдив на славі чи майні тощо. А, коли йдеться про війну, де вбивають, насилують, калічать, грабують, вивозять наших близьких, знайомих, громадян нашого краю в Росію, знущаються над ними..? Як прощати таким, хто вбивають й захоплюють наші землі, та палають ненавистю позбавити усіх нас життя?
У мене немає пояснень, хіба віднесуся до книги Виходу про перебування ізраїльтян в Єгипті. Єгиптяни знущалися над синами Ізраїлю. Був такий Мойсей, ізраїльтянин, який виховувався донькою фараона на дворі фараона. Досягнув великих знань та високого рівня виховання. «… коли Мойсей став великим, вийшов до своїх братів ізраїльських синів. Пізнавши ж їхнє терпіння, бачить чоловіка єгиптянина, що б’є якогось єврея з його братів синів Ізраїля. А, оглянувшись сюди і туди, не бачить нікого, і вбивши єгиптянина, сховав його в піску» (Вих 2,10-11). Мойсей вбив ізраїльтянина на чужій землі, де єгиптянин знущався над ізраїльтянином, взагалі, єгиптяни зробили з його народу рабів. Боронив своїх, хоч добре жив на дворі фараона. Після того втік. Бо свої стали погрожувати йому, а фараон довідався про цей вчинок і хотів вбити Мойсея. Згодом, Господь вибрав Мойсея на великого пророка й провідника ізраїльського народу. Багато їм прийшлося терпіти й воювати, коли простували в обіцяну землю… А найбільше оправдання відбулося на горі, коли Ісус преобразився і з одного боку при Ісусі стояв Мойсей, а з іншого боку пророк Ілля!
Наші воїни боронять своєї землі, своїх батьків, братів та сестер, дітей, знайомих, свою землю, бо дуже люблять свій народ та свою Батьківщину. Коли знищують ворога, знищують з любові до своєї рідні та з любові до своєї Вітчизни, яку нам дарував Господь. Очевидно, дуже прикро, що ворог увійшов у нашу землю, плюндрує її та знищує усе живе та матеріальне, нам це відомо.
Ми постимо з любові до Бога, щоб він завершив війну. Ворогові прощаємо, але своєї землі та своїх рідних, знайомих та земляків боронимо, приходиться методом знищення ворога з любові до своїх. Решта думайте самі, нікого не закликаю, щоб воювати й не вмію вам краще пояснити. Благаємо, щоб Господь простив нам усі наші прогрішення, а ми з любові до своїх пробачаємо ворогові!
Більше фото на нашій сторінці у фейсбуку
