Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор 15 лютого звершив Панахиду за полеглими воїнами-українцями в Афганістані. Молебень відбувся біля меморіалу, що поруч військового храму Стрітення Господнього.
Після панахиди Архиєрей звернувся до присутніх, наголосивши:
— Доброчесні отці, дорогі воїни та шановні присутні молільники, ми молилися панахиду за світлий упокій душ наших військових, які неохоче воювали в Афганістані. Війну розв’язали колишні урядовці радянського союзу, які намагалися встановити комуністичний уряд в цій бідній країні. Не будемо вникати в існуючі племена Афганістану, в представників духівництва, перечислювати багатих землевласників, купців та військових, лише пригадаємо про зацікавленість великого територією союзу, урядовці якого зазіхали на підкорення нової території, господарських угідь, якихось корисних копалин та її географічного положення. У Москві готували не тільки вишколених студентів з Афганістану, майбутніх спеціалістів, але й марксистів, щоб закріпити дружбу з Москвою. Звичайно, що в часи панування радянського союзу, усі особи призовного віку служили у війську. І на війну відправляли, також, військових з України, яким майже неможливо було відмовитися від служби в армії. У квітні 1978 році афганським комуністам вдалося здійснити антидержавний збройний заколот завдяки допомозі радянських спецслужб. Пишу це тому, бо уже багато забулося, а молодші не усе про це пам’ятають або не обізнані. В Афганістані відбувалася зміна керівників уряду, навіть, способом збройного насильного усунення. Селяни не бажали коритися комуністичним реформаторам. В країні запанувала невизначеність та міжусобні протистояння, серйозні суперечки. У грудні 1979 голова КДБ і член Політбюро Ю. В. Андропов запропонував Л. Брежнєву, генеральному секретареві СРСР, увести радянські війська в Афганістан, а Аміна, президента Афганістану, ліквідувати та замінити на більш лояльного до Москви, Бабрака Кармаля. 12 грудня 1979 року «комісія» Політбюро ЦК КПРС у складі Ю. В. Андропова, Д. Ф. Устинова, А. А. Громико та Б. М. Пономарьова натиснула на Брежнєва, і той підписав наказ про введення радянських військ в Афганістан. Пригадую трішки історії того часу.
25 грудня 1979 року, розробивши військові плани вторгнення, почалося введення радянських військ в ДРА. Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів. Очевидно, що гинули там військові, чимало з України. Тоді це був «великий і могутній» радянський союз, з керівництвом у Москві, тепер Росія напала на Україну, теж, з керівним центром у Москві, яка бажає загарбати уже наші землі, знищити та підкорити собі наш народ та довго панувати, можливо, маючи плани дальшого загарбання територій Європи! Не буду входити в більшу політику, бо ми сьогодні прибули, щоб помолитися за наших воїнів, які загинули в Афганістані. Вони не бажали воювати, бо молоді військові хлопці бажали жити, але не могли опертися лідерам несправедливого загарбницького комуністичного режиму в Москві. Молимося за світлий упокій душ наших військових того часу, хто змушені були покласти своє життя на чужій землі. Вічна їм пам’ять!
Після спільної молитви присутні поклали квіти до меморіалу.
