36 неділя 1Тм 1,15-17; Лк 18,35-43 (о. д-р Турконяк Р.) Собор, Львів 11.02.2024.
Святий апостол Павло, коли писав свого листа до Тимотея, ділився з ним радістю й утверджував себе у переконанні, що Ісус Христос прийшов у світ спасти грішників. Він міцно поставив себе серед грішників, називаючись першим з-поміж усіх – це був Павло, це – його сповідь, відвага назвати себе першим грішником. Він радів тим, що Ісус помилував його, не карав, лиш довго очікував на його прозріння та навернення. І Савло повірив Христові, хоч направлявся у Дамаск переслідувати чоловіків та жінок, які вірили в Ісуса Христа, як Бога. А Бог помилував його, не бажав, щоб він загинув марно. Перед Дамаском його осіяло світло з небес, Савло впав на землю й почув голос: «… Савле, Савле, навіщо мене переслідуєш?» (Ді 9,4). Повалений на землю запитував голосу, кого він переслідував? – не знав, що чинив зло. І почув відповідь: «… Я Ісус, якого ти переслідуєш» (Ді 9,5). Відома історія, що він осліп, а згодом прозрів за допомогою Господнього учня Ананії, через якого Господь зцілив Савла. Історія життя Павла, змінене ім’я Савло, після навернення (пор. Ді 13,9) поінакшала: він став ревним проповідником Божого слова, відважним прибічником Ісуса Христа, як Сина Божого. Савло переконував невірних, щоб вірили в Христа, як Бога, Спасителя світу, Творця вселеної навіть наражаючи своє життя на велику небезпеку втратити його. Святий апостол Павло, розуміючи свою велику життєву помилку, старався завжди віддячитися вірністю Ісусові Христові, що виражалося й у словах написаних своєму учневі Тимотеєві, як прослава Господа: «Цареві ж віків – нетлінному, невидимому, єдиному, [премудрому] Богові, – честь і слава на віки вічні, амінь (1Тм 1,17). Кожна грішна людина, повинна навертатися до Бога та прославляти його все життя!
Уривок тексту святого апостола Луки описує історію приближення Ісуса до міста Єрихон. Роздавався гомін, навкруги лунали розмови та шум людей, які слідували разом з Ісусом, а при дорозі уважно прислухуючись сидів жебрак, сліпець. Він нікого не бачив, дивувався навколишньому шумові, який дуже рідко зустрічав у своєму житті. Відчував, як повз нього проходили певні особи, не зупинялися, а він сам, по звуках визначав, що хтось проходить… Звертався, запитував перехожих і чув відповідь, що це Ісус Назарянин ступає. Він знав про Ісуса, він знав про Христа, тому дуже голосно став вигукувати: «… Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!» Люди підходили до нього, заспокоювали, веліли, щоб не кричав, а побожний сліпець не вгавав. Не міг заспокоїтися і втратити такої нагоди, щоб його голос не долинув до Спасителя світу! Це – образ доброї молитви, яка пробивається крізь довколишні перешкоди. Доброго молільника чи молільницю не турбують сторонні впливи, вони не потурають розсіянню духа, лиш спрямовують своє зосередження на Господа Бога. Немає значення хвороба, правда, під час неї трудно молитися; а молитися потрібно в окопах, на передовій, в літаку, в танку, на праці, в дорозі, при вставанні зі сну, коли лягаємо спати. Увесь день наша увага має бути скерована на Господа в молитві, в надії, в любові та очікуванні його милосердя. Святий апостол Павло закликав: «Постійно моліться Духом усякою молитвою і благанням, – і пильнуйте це з усякою терплячістю і молінням за всіх святих (Еф 6,18); невпинно моліться (1Сол 5,17)». Всюди і завжди потрібно молитися, бо наша думка та наша увага повинна прагнути до найбільшої вартості, до найвищої цінності, до безмежної любові – Господь Бог, наш Творець, посідає та перевищує всюди і завжди найвищі цінності.
Ісус Христос серед тисячі голосів почув крик, вслухався в моління сліпого жебрака, який не був йому чужим, навпаки, близьким серцю та милим духом. Сам Бог зупинився на молитву сліпця, затрималася ціла повнота походу.
Очікували на слова Сина Божого? Цікаво було людям, що вчинить Господь? Переважно люди не звертали на жебрака уваги, проходили повз нього, або давали скромну пожертву. А Бог, Творець неба та землі, зупинився, бо для нього важлива кожна людина, яка створена ним на його образ і подобу. Ми з вами важливі для Бога, він думає про нас, пам’ятає, любить нас, утримує при житті й очікує, щоб нагородити нас у вічності. Ісус велів привести сліпця до себе. Сліпий підійшов, не бачив перед ким стоїть, лиш почув голос Христа: «Що хочеш, аби я для тебе зробив?…» Незрячий відповів: «… Господи, щоб мені повернувся зір». Не хотів багато, бажав бачити і прозрів, бо Господь благословив йому зір. Став видючим, побачив свого цілителя, Ісуса Назарянина і пішов за ним, прославляючи його! Присутні полюбили Ісуса, хвалили та славили його!
Молімося й ми постійно до Спасителя світу, Ісуса Христа, щоб найшвидше завершив війну, яку розв’язала Росія проти нашого народу. Кричімо у молитві, благаймо Сина Божого, який відкриває очі сліпим, щоб бачили; хай він приглянеться до горя наших матерів та вдів, батьків, братів та сестер – уже завершить війну, покінчить з вбивством захисників та захисниць, синів та доньок України, припинить пролиття крові. Боже, змилуйся над нами, прости нам прогрішення наші та заверши кровопролитну війну! Пресвята діво Маріє, заступайся за нас перед твоїм Сином!
