Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив молебень у крипті Собору Святого Юрія за участі членкинь Обласної громадської організації «Спілка жінок Львівщини».
У своєму зверненні до представниць «Спілки жінок Львівщини» Архиєпископ зазначив:
— Дорогі членкині Спілки, жінки-волонтерки, дякую що отримав запрошення, щоб помолитися з вами, вшанувати вас та вашу опіку над дітьми з інвалідністю. Ваше служіння, не хочу називати це роботою, вимагає багато любові, терпеливості, милосердя, уваги та професійного підходу. Тому, що це не прості діти, їм служать не прості опікунки, а фахівці своєї справи. Якось, через втому Спасителя, його учні не допускали дітей до Ісуса, а він бачив це й сказав: «… Залишайте дітей і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне є для них» (Мт 19,14). Ісус став на обороні дітей та виголосив важливе твердження, що до них потрібно ставатися з розумінням, бо вони особи, яким приготоване Небесне Царство! Дітей потрібно виховувати для Небесного Царства, пам’ятати про це, а коли вони не вповні розуміють цю правду, тим більше, — бо Господь бачить їх у своєму Царстві. Звичайно, що у вічності настане зміна й вони, мимо того, що на землі не все розуміють, у другому житті будуть на рівні з іншими, можливо й стоятимуть вище своєю гідністю. Це залишаємо Богові, бо лише йому відомо, кого ставити по правиці, а кого по лівиці біля себе (пор. Мт 20,21). Коли мати синів Заведея просила Ісуса, щоб її сини засіли в Царстві праворуч та ліворуч нього, він відповів: «… щоб сісти по моїх правиці й лівиці, не моє це давати, а лише кому приготував мій Батько» (Мт 20,23).
Ваша терпелива та відповідальна послуга, уважаю, заслуговує на високу оцінку та велике благословення в Бога. Одного разу Ісус розповів притчу про милосердного самарянина, який був зайнятий своїми справами. Цей чоловік спішив у призначене місце, але зустрів край дороги побиту й покалічену людину. Не пройшов мимо, не обминув цього нещасного чоловіка, лиш виявив до нього велике милосердя та любов. Оглянув та обмив його рани вином, намастив олією, перев’язав їх. Посадив покаліченого на свою худобину та привіз у найближчий пансіонат. Віддав відповідальному чоловікові, заплатив гроші й обіцяв на зворотньому шляху заїхати туди, щоб поцікавитися станом побитої людини та віддати гроші, якщо начальник вкладе додаткові кошти на лікування недужого. Ісус велів зацікавленій особі поступати так, як вчинив самарянин: «… Іди й роби так само» (Лк 10,37).
Ви, дорогі та достойні членкині і волонтерки спілки, проявляєте милосердя до тих, хто боліє психосоматичними ранами, хто відстає у розумовому розвитку. Ви посвячуєте час такому вимогливому та відповідальному служінню, чого не вміють й не можуть робити інші. Це — дар від Бога мати таке благе та милосердне серце! Матеріально трудно це оцінити, лиш Господь вміє гідно віддячитися тим, хто піднімається такому нелегкому служінню! В книзі пророка Даниїла читаємо: «Схили, мій Боже, твоє ухо і почуй. Відкрий твої очі і поглянь на наше знищення… Бо ми не покладаємося на наші праведності, на наше милосердя перед Тобою, але на твоє велике милосердя» (Дан 9,18).
Просімо Господа, щоб змилосердився над нами, прощав провини, споглянув на наші діла любові та милосердя, завершив війну та навчив нас так усе чинити, щоб удостоїтися стати учасниками Небесного Царства! Служити ближнім – означає здобувати Небесне Царство! А Царство Небесне приготоване для нас. Тож здобуваймо його! Ісус звертається до нас, щоб ми чинили так, як милосердний самарянин і чинили ще краще!
Більше фото — на нашій сторінці у фейсбуці
