Ісус не мав дому, щоб прихилити голову, але схилив голову на хресті, розпростерши руки в нашому напрямку. Так зробив і Андрій! Сьогодні він дарує нам свято. Ціль свята – не лише святкувати, а ставати трохи кращими, йти до святості. Не колись, а вже сьогодні стараймося відповісти на голос Ісуса: Ходи і подивися! Коли засмакуємо Божу присутність в житті, тоді будемо прагнути з Ним залишитися на завжди.
Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у храмі святого Андрія на Варшавській з нагоди храмового свята сьогодні, 30 листопада 2023 року.
«Сьогодні святкуємо празник святого апостола Андрія. Праведна кончина святої людини є коронуванням її життя.
Але замало є лише дивитися на життя якоїсь особи, вартує взяти урок, чогось для себе навчитися», — зазначив проповідник.
Відтак він розповів біографію святого: «Андрій був рибалкою з Витсаїди, братом Петра. Ці два брати прислухалися до слів Івана Хрестителя, який вказав на Ісуса, назвавши його Агнцем Божим. Ставлять конкретне побутове, на перший погляд, не дуже побожне питання: Вчителю, де перебуваєш? А Ісус зі своєї сторони не дає жодних богословських пояснень, лише каже: Ходіть і подивіться, тоді будете знати. Приступивши до Христа, переконалися, що Той є дійсно Месією-Спасителем. Відразу залишилися з Ним, розпочавши дорогу учнівства і наслідування».
На його переконання, християнство не є релігією ейфорії, якогось поверхневого захоплення на короткий час. Це особиста зустріч з Богом, закорінення в Його любов. Це постійне життя закликом: Ходи, подивися! Це наслідування розраховане на довгу дистанцію, на ціле життя. Не можна бути таким середнім християнином, бо якщо не удосконалюємося, тоді деградуємо. Ісус не каже до Андрія: Почекай, подумай, згодом все довідаєшся, а наголошує: Ходи!
«Замало є знати чи говорити про Бога, важливіше є розмовляти чи перебувати з Ним. А тоді повстає потреба свідчення про Бога.
Андрій, зустрівши Спасителя, сповнений віри, спішить до Петра і каже своєму брату: Ми знайшли Месію! І привів також його до Ісуса. Тому названий Первозванним, він був своєрідним предтечею для Петра. Таку хронологію подає євангелист Іван»,— зазначив він.
«Варто підкреслити спільнотовий вимір, або сьогоднішньою мовою соціальну відкритість постаті Андрія: ріс в родині з братом, покликаний до спільноти дванадцятьох, є свідком чудес Ісуса Христа, слухає проповіді Вчителя, ділить з Вчителем невигоди, йде слідом за Ним.
Сьогодні юнак чи дівчина стараються знайти престижний навчальний заклад. За часів Ісуса Христа важливо було знайти Вчителя. А це і було школою наслідування, ми б сьогодні назвали всесторонньою формацією. Учень не лише слухав, що вчитель казав, а дивився, як він живе»,— підкреслив архиєрей.
І підсумував: «Християнство є, отже, релігією спільноти, це не є самоізоляція. Тому так важливо є передавати нашу віру, свідчити про Бога скрізь. Ми не маємо проблем бути добрими християнами в неділю чи на великі свята. Але як важко це робити в будні дні. Ми не завжди впевнені, чи говорити всім і скрізь про Бога. Набагато важливіше є жити так, що інші у світлі нашого життя нас про Бога запитали».
«Після Зіслання Святого Духа, коли закінчилося свято, апостоли понесли світло Божої науки і правди в різні кінці світу. Так зробив і Андрій.
Він запечатав свою проповідь мученицькою смертю на хресті, цілковито наслідуючи свого Вчителя, пам’ятаючи слова: Прийди і подивися!» — сказав проповідник.
«Ми пригнічені війною. Це слово дуже нас насторожує, дотикає. Щоб мати ворогів, не обов’язково оголошувати війну. Достатньо говорити правду, це не всім сподобається. Але рано чи пізно перемагає той, хто свідчить правду», — зазначив владика Володимир.
