Середа Кл 3,17-4,1; Лк 9,44-50 (о. д-р Турконяк Р.) с. Червоне 01.11.2023.
Дуже дякую вам, що прибули сьогодні у храм, щоб спільно помолитися і стати перед обличчям нашого Небесного Батька! Це добре, що ми любимо Бога, нашого Творця, Спасителя, і знову кажу, – люблячого Батька. Наш Господь, пам’ятаємо, це Батько, Батенько, який любить нас безмежно, а наша любов до нього не може зрівнятися з його любов’ю до нас!
Не знайду жодного порівняння коли скажу, що ми усі разом – комашки, а він – всесвіт. Неосяжний та неуявний просторий космос! Наш отець, перекладач Святого Письма, доктор Рафаїл Турконяк, який знає більше мов, як пальців на руках і ногах стверджує, що Син Божий, Ісус Христос, звертався до Небесного Батька, ніяк по-іншому, як «Батеньку», хоч ми й звикли до звертання «Отче»! І ми можемо говорити Богові – «Батеньку» і звертатися до нього саме так, як у наших приватних молитвах та зверненнях. Бог – наш Батенько Небесний, який любить нас ніжно й безконечно! Не біймося Бога, лиш любімо його! Не лякаймося наших гріхів, каймося і перепрошуймо Небесного Батенька за слабості та духовну неміч! Він знає більше нас і про нас, ніж ми знаємо себе! Автор псалмів вкладає такі слова в уста молільників до Бога: «Бо Він пізнав наше творіння. Згадай, що ми є порохом. Чоловік, наче трава його дні, наче цвіт поля, так відцвіте» (Пс 102,14-15). Кажу це для того, щоб ми не боялися Бога, як не боїмося нашого батька чи матері, які люблять нас і завжди готові усе простити. Рідко трапляються батьки, які б не любили своїх дітей, це специфічні особи, мало адекватні, які розминулися зі своїм батьківством та материнством…! Не біймося Бога! Пам’ятаймо, що демон бажає, аби ми мали страх до Бога й уявляли собі нашого Небесного Батенька строгого й караючого. А наш Батенько – милосердний, довготерпеливий, багатомилостивий і люблячий! Кажу вам про це, бо і я колись боявся Господа, а тепер йду до нього, припадаю та прошу його, щоб прощав мені помилки, яких допускаюся, а він мене завжди чекає, щоб радо простити!
Святий апостол Павло писав до святих в Колоссах повчальні листи. Він навчає, щоб усе, що чинять люди, робили в ім’я Господа Ісуса. Чому? Бо тоді вчинки будуть правильні та гідні нагороди, а поганих діл та слів Господь не приймає. Апостол Павло звертається до чоловіків, їхніх дружин та дітей, щоб усі жили в любові між собою, зважували свої вчинки, слова та відношення. Чинили усе, вдивляючись у Господа.
Часом не хочеться когось послухати, виконати якесь діло. Але, коли згадаємо й виконаємо з любові до Бога, тоді й себе переможемо і добре діло звершимо! Апостол промовляє до працівників та підвладних, щоб не служили й не виконували обов’язків про людське око, а усе чинили з любові до Бога, на його славу.
Навчаючись так виконувати працю та обов’язки в обличчі Бога, особа завжди має його перед очима й свідома того, що для Господа усе слід робити з любові та докладно. Господь знає не лише виконану працю, але й намір та думки людини! Перед Богом усе відчинено, йому все знано та прозоро. Тому блаженний Павло пригадує і керівникам, щоб не кривдили підлеглих, справедливо й належно оцінювали їхній труд. Бо керівники, також стоять перед Господом відкриті та прозорі. Вони нічого не зуміють скрити перед Божим оком.
Наше положення таке, що ніхто від Бога не втече й немає чого втікати. Навпаки, треба до нього прибігати, приближатися, любити його, миритися з ним й просити прощення. Господь завжди справедливо оцінить кожне слово та кожний вчинок людини. Пам’ятаймо про Бога в кожному нашому ділі та вірно служімо йому!
Святий апостол Лука наводить слова Ісуса, який пригадував своїм учням, що він має бути виданий у руки людей. Учні до кінця не розуміли, що означає це видання в руки людей та боялися його про це запитати, відчуваючи певну тривогу.
Переключилися на оцінювання: хто з них був би найбільший? Спаситель знав про це, тому поставив серед них дитину та повідомив – хто приймає дитину в його ім’я, той приймає його та Небесного Батька. І додав важливе повчання, що хто серед них уважає себе найменшим, той є великою особою в Божих очах. Учні, хоч були присутні з Ісусом під час різних оздоровлень (помноження хліба, вигнання бісів тощо), залишалися людьми й не усе приймали глибоко, тим більше віру в те, що Ісус – Бог. Цього вони не збагнули! З короткого читання Євангелії, яке ми сьогодні почули, розуміємо як розвивалася розмова Ісуса з учнями. Вони перескакували з однієї теми на іншу: то бути найбільшими, то забороняли комусь ходити з ними, хто бісів проганяє і т.д.! Апостоли, на той час були духовно слабкими, кволими. Це був їхній духовний рівень. Ми з вами теж маємо різний духовний рівень, різне відношення до Бога, про що відомо лише Господу!
Сьогодні день святих Косми і Даміа́на, ім’ям яких названий цей святий храм. Це два брати, лікарі, християнські мученики III-го століття, що безоплатно лікували людей, «безсрібники» та навертали на християнство. Їхню історію не буду розповідати вам, і так уже багато сказано. Загостримо увагу на тому, що вони були християнами й вірними Богу до кінця свого життя. Не відреклися віри в Ісуса під час гонінь, поклали голови під меч за переслідування цісаря Діоклетіана, віддали своє життя з любові до Бога. Стали мучениками в ім’я Ісуса й отримали вічну нагороду в небі.
Сьогодні, також, 79-та річниця світлого упокою праведного митрополита Андрея Шептицького, – великий святитель, значуща особа нашої Церкви та нашого народу! Митрополит мав багато перешкод у своєму архиєрейському служінні, має багато перешкод і тепер, щоб бути проголошеним блаженним, а згодом, святим. Він був ув’язнений царським російським урядом у 1914 році. Зазнав три роки випробувань як в’язень, але не зламався. Радо прийняв ув’язнення, як волю Бога, бо без дозволу Господа це б не сталося.
Після визволення з в’язниці, митрополит писав: «Не три роки ув’язнення, а ціле своє життя радо провів би у в’язниці, лиш би тебе, дорогий мій український народе, бачити свобідним і вільним». Тепер маємо можливість взяти книжку або сісти за комп’ютер й багато перечитати про митрополита Андрея чи інших наших угодників. Якось так сталося, що митрополита Андрея і свої недооцінювали й чужі відверталися, а він служив Богові, мимо негативної людської постави до нього!
Молімося до Господа, щоб наш Небесний Батько прискорив час його беатифікації та канонізації! Праведний Митрополите Андрею, виблагай у Господа завершення війни в Україні та миру в усьому світі!
