20 жовтня з Архиєрейської Літургії та благословення від Архиєпископа та Митрополита Львівського УГКЦ Ігоря розпочався з’їзд лідерів спільноти «Подружні Зустрічі УГКЦ».
Девіз з’їзду “Блаженні чисті серцем” (Мт 5,8), бо, як написали в листі до учасників з’їзду засновники спільноти Єжи та Ірена Ґжибовські, «шлях до отримання цього благословення лежить через принципи діалогу. Адже вміння слухати і розуміти, а також ділитися собою і прощати очищає серце від непрямих проявів почуттів, від різних загроз для нашої особистості і сприяє побудові стосунків у любові до Бога і ближнього. Серце чисте, коли ми живемо в правді по відношенню до себе, до подружжя, до Бога, до інших людей. Серце чисте, коли ми не уникаємо важких тем, а беремося за них».
Митрополит Ігор звернувся до учасників з’їзду, зазначивши:
― Дуже глибокі слова написав святий апостол Павло до филип’ян, мешканців міста Филипи, яке його старанням було приєднане до Євангелії. З тексту пізнаємо його щирість та відвертість, яку апостол виражав своїм писанням. Слова натхненні Святим Духом, бо він радів, що пізнав Христа, заради кого, готовий втратити все, бо для нього все видається за сміття, щоб Христа здобувати. Святий Павло розумів, що його праведність – маленька й не вписується у рамки, не вистарчає відповідної енергії, щоб здобувати Бога, лиш, віра від Господа і праведність від нього – це приближує до Небесного Батька. Писання апостола не довге, але дуже насичене духовним змістом, проникає серце людини та заохочує до готовності терпіти з ним й, навіть, понести смерть, щоб бути спасенним у воскресінні Христовому. Святий апостол розумів, що праведність, досконалість, дармо не дається, за неї, слід, боротися. Він це правильно сприймав й прикладав максимум зусиль, щоб бути щасливим у воскресінні. Святий апостол нічим своїм не хизується, бо глибоко розумів, що кожна чеснота набувається не лише власним зусиллям, а з Господнім благословенням. Він мав мету життя, до чого стремів усіма своїми силами, покладаючись на Бога – за високою нагородою. Очевидно, що усі апостоли зазнавали перешкод у навчанні слова Божого, люди, не усі, але було немало, що їх не сприймали, не бажали чути їхніх наук. Коли Павло став у Ареопагу, в Атенах, юдеї виступали проти нього, також, дехто з епікурійців та стоїків, філософів, сперечалися з ним (пор. Ді 17,18). І, коли Павло говорив та закликав присутніх до покаяння, навчав про воскресіння, його мови не сприймали й сказали: «… Про це послухаємо тебе іншого разу» (Ді 17,32). Щоб відірвати людей від фальшивого вчення, яке ширили різні нечестиві люди, святий апостол Павло закликав, щоб рівнятися на нього, бо він не лише навчав, але жив згідно того вчення, яке голосив. Не говорив цього з погордою до інших, а уболівав за їхнє спасіння. Ось, що написав: «Бо багато хто, про яких я часто говорив вам, нині ж і з плачем кажу, поводяться, як вороги хреста Христового» (Флп 3,18). Усім, слід, пам’ятати, що про Бога не тільки потрібно знати, вірити, замало про нього навчати, поширювати віру в його ім’я, але, необхідно, жити Божим Законом, сердечно виконувати приписи Господні та волю Бога.
Сьогодні короткий уривок євангельського читання пропонує нам апостол Лука. Він перед тим текстом написав, що Ісус навчав про Івана Хрестителя та його хрещення. Згадав, що Предтеча хрестив простих людей й митники приходили хреститися, а фарисеї та законники не хрестилися від нього, згордили Божим задумом. І, мабуть, до зарозумілих промовив кілька слів, порівнюючи з дітьми, які сиділи на ринках і влаштовували забави в шлюб або похорон. Діти організовували різні ігри, в яких відбивалося зображення ворогів Христа та Івана. Бо були такі діти, що не бажали гратися й, завжди, ходили незадоволені та роздражнені (пор. «Коментар історично-культурний до Нового Завіту», Craig Keener. Видавництво Vocatio 2000р, польс., стр. 140). Святий Лука відобразив категорію людей, яких не задовольняло праведне життя Івана Хрестителя, навіть, сам Ісус Христос, Бог, Друга Особа Божа, не подобався фарисея та книжникам… Прихід Спасителя бачили по-своєму і його Предтечу, теж, очікували таких, щоб були їм «на руку», на їхню подобу. І багато-хто ще продовжують очікувати Месію, бо Христа не прийняли за Спасителя світу.? Ось, так влаштоване мислення у багатьох людей, які не відають чого живуть на цьому світі. Шукають себе та сповнення своїх мрій, а святий апостол Павло був готовий померти за Христа, згодом, юдеї розп’яли Бога-Людину.
Стараймося чинити волю Господню на кожному місці, тоді буде лад у душі, в сім’ї, родині, у місцевості, в країні та в усьому світі. Пильнуймо свого серця та свого духа, щоб не мандрувати світом, а займатися справою вгодити Богові своїм життям. До цього не потрібно чинити дива, бути поліглотами, пісниками, силачами, високими техніками, айтішниками тощо?! Ні! Слід, бути простими скромними особами, не гонити за багатством та посадами. Щиро молімося до Господа, каймося за свої та ближніх провини, чинімо можливу нам милостиню і буде спасенна наша душа! Пречиста діво Маріє, виблагай нам ласку спасіння та завершення війни! Дуже глибокі слова написав святий апостол Павло до филип’ян, мешканців міста Филипи, яке його старанням було приєднане до Євангелії. З тексту пізнаємо його щирість та відвертість, яку апостол виражав своїм писанням. Слова натхненні Святим Духом, бо він радів, що пізнав Христа, заради кого, готовий втратити все, бо для нього все видається за сміття, щоб Христа здобувати. Святий Павло розумів, що його праведність – маленька й не вписується у рамки, не вистарчає відповідної енергії, щоб здобувати Бога, лиш, віра від Господа і праведність від нього – це приближує до Небесного Батька. Писання апостола не довге, але дуже насичене духовним змістом, проникає серце людини та заохочує до готовності терпіти з ним й, навіть, понести смерть, щоб бути спасенним у воскресінні Христовому. Святий апостол розумів, що праведність, досконалість, дармо не дається, за неї, слід, боротися. Він це правильно сприймав й прикладав максимум зусиль, щоб бути щасливим у воскресінні. Святий апостол нічим своїм не хизується, бо глибоко розумів, що кожна чеснота набувається не лише власним зусиллям, а з Господнім благословенням. Він мав мету життя, до чого стремів усіма своїми силами, покладаючись на Бога – за високою нагородою. Очевидно, що усі апостоли зазнавали перешкод у навчанні слова Божого, люди, не усі, але було немало, що їх не сприймали, не бажали чути їхніх наук. Коли Павло став у Ареопагу, в Атенах, юдеї виступали проти нього, також, дехто з епікурійців та стоїків, філософів, сперечалися з ним (пор. Ді 17,18). І, коли Павло говорив та закликав присутніх до покаяння, навчав про воскресіння, його мови не сприймали й сказали: «… Про це послухаємо тебе іншого разу» (Ді 17,32). Щоб відірвати людей від фальшивого вчення, яке ширили різні нечестиві люди, святий апостол Павло закликав, щоб рівнятися на нього, бо він не лише навчав, але жив згідно того вчення, яке голосив. Не говорив цього з погордою до інших, а уболівав за їхнє спасіння. Ось, що написав: «Бо багато хто, про яких я часто говорив вам, нині ж і з плачем кажу, поводяться, як вороги хреста Христового» (Флп 3,18). Усім, слід, пам’ятати, що про Бога не тільки потрібно знати, вірити, замало про нього навчати, поширювати віру в його ім’я, але, необхідно, жити Божим Законом, сердечно виконувати приписи Господні та волю Бога.
Сьогодні короткий уривок євангельського читання пропонує нам апостол Лука. Він перед тим текстом написав, що Ісус навчав про Івана Хрестителя та його хрещення. Згадав, що Предтеча хрестив простих людей й митники приходили хреститися, а фарисеї та законники не хрестилися від нього, згордили Божим задумом. І, мабуть, до зарозумілих промовив кілька слів, порівнюючи з дітьми, які сиділи на ринках і влаштовували забави в шлюб або похорон. Діти організовували різні ігри, в яких відбивалося зображення ворогів Христа та Івана. Бо були такі діти, що не бажали гратися й, завжди, ходили незадоволені та роздражнені (пор. «Коментар історично-культурний до Нового Завіту», Craig Keener. Видавництво Vocatio 2000р, польс., стр. 140). Святий Лука відобразив категорію людей, яких не задовольняло праведне життя Івана Хрестителя, навіть, сам Ісус Христос, Бог, Друга Особа Божа, не подобався фарисея та книжникам… Прихід Спасителя бачили по-своєму і його Предтечу, теж, очікували таких, щоб були їм «на руку», на їхню подобу. І багато-хто ще продовжують очікувати Месію, бо Христа не прийняли за Спасителя світу.? Ось, так влаштоване мислення у багатьох людей, які не відають чого живуть на цьому світі. Шукають себе та сповнення своїх мрій, а святий апостол Павло був готовий померти за Христа, згодом, юдеї розп’яли Бога-Людину.
Стараймося чинити волю Господню на кожному місці, тоді буде лад у душі, в сім’ї, родині, у місцевості, в країні та в усьому світі. Пильнуймо свого серця та свого духа, щоб не мандрувати світом, а займатися справою вгодити Богові своїм життям. До цього не потрібно чинити дива, бути поліглотами, пісниками, силачами, високими техніками, айтішниками тощо?! Ні! Слід, бути простими скромними особами, не гонити за багатством та посадами. Щиро молімося до Господа, каймося за свої та ближніх провини, чинімо можливу нам милостиню і буде спасенна наша душа! Пречиста діво Маріє, виблагай нам ласку спасіння та завершення війни! Дуже глибокі слова написав святий апостол Павло до филип’ян, мешканців міста Филипи, яке його старанням було приєднане до Євангелії. З тексту пізнаємо його щирість та відвертість, яку апостол виражав своїм писанням. Слова натхненні Святим Духом, бо він радів, що пізнав Христа, заради кого, готовий втратити все, бо для нього все видається за сміття, щоб Христа здобувати. Святий Павло розумів, що його праведність – маленька й не вписується у рамки, не вистарчає відповідної енергії, щоб здобувати Бога, лиш, віра від Господа і праведність від нього – це приближує до Небесного Батька. Писання апостола не довге, але дуже насичене духовним змістом, проникає серце людини та заохочує до готовності терпіти з ним й, навіть, понести смерть, щоб бути спасенним у воскресінні Христовому. Святий апостол розумів, що праведність, досконалість, дармо не дається, за неї, слід, боротися. Він це правильно сприймав й прикладав максимум зусиль, щоб бути щасливим у воскресінні. Святий апостол нічим своїм не хизується, бо глибоко розумів, що кожна чеснота набувається не лише власним зусиллям, а з Господнім благословенням. Він мав мету життя, до чого стремів усіма своїми силами, покладаючись на Бога – за високою нагородою. Очевидно, що усі апостоли зазнавали перешкод у навчанні слова Божого, люди, не усі, але було немало, що їх не сприймали, не бажали чути їхніх наук. Коли Павло став у Ареопагу, в Атенах, юдеї виступали проти нього, також, дехто з епікурійців та стоїків, філософів, сперечалися з ним (пор. Ді 17,18). І, коли Павло говорив та закликав присутніх до покаяння, навчав про воскресіння, його мови не сприймали й сказали: «… Про це послухаємо тебе іншого разу» (Ді 17,32). Щоб відірвати людей від фальшивого вчення, яке ширили різні нечестиві люди, святий апостол Павло закликав, щоб рівнятися на нього, бо він не лише навчав, але жив згідно того вчення, яке голосив. Не говорив цього з погордою до інших, а уболівав за їхнє спасіння. Ось, що написав: «Бо багато хто, про яких я часто говорив вам, нині ж і з плачем кажу, поводяться, як вороги хреста Христового» (Флп 3,18). Усім, слід, пам’ятати, що про Бога не тільки потрібно знати, вірити, замало про нього навчати, поширювати віру в його ім’я, але, необхідно, жити Божим Законом, сердечно виконувати приписи Господні та волю Бога.
Сьогодні короткий уривок євангельського читання пропонує нам апостол Лука. Він перед тим текстом написав, що Ісус навчав про Івана Хрестителя та його хрещення. Згадав, що Предтеча хрестив простих людей й митники приходили хреститися, а фарисеї та законники не хрестилися від нього, згордили Божим задумом. І, мабуть, до зарозумілих промовив кілька слів, порівнюючи з дітьми, які сиділи на ринках і влаштовували забави в шлюб або похорон. Діти організовували різні ігри, в яких відбивалося зображення ворогів Христа та Івана. Бо були такі діти, що не бажали гратися й, завжди, ходили незадоволені та роздражнені (пор. «Коментар історично-культурний до Нового Завіту», Craig Keener. Видавництво Vocatio 2000р, польс., стр. 140). Святий Лука відобразив категорію людей, яких не задовольняло праведне життя Івана Хрестителя, навіть, сам Ісус Христос, Бог, Друга Особа Божа, не подобався фарисея та книжникам… Прихід Спасителя бачили по-своєму і його Предтечу, теж, очікували таких, щоб були їм «на руку», на їхню подобу. І багато-хто ще продовжують очікувати Месію, бо Христа не прийняли за Спасителя світу.? Ось, так влаштоване мислення у багатьох людей, які не відають чого живуть на цьому світі. Шукають себе та сповнення своїх мрій, а святий апостол Павло був готовий померти за Христа, згодом, юдеї розп’яли Бога-Людину.
Стараймося чинити волю Господню на кожному місці, тоді буде лад у душі, в сім’ї, родині, у місцевості, в країні та в усьому світі. Пильнуймо свого серця та свого духа, щоб не мандрувати світом, а займатися справою вгодити Богові своїм життям. До цього не потрібно чинити дива, бути поліглотами, пісниками, силачами, високими техніками, айтішниками тощо?! Ні! Слід, бути простими скромними особами, не гонити за багатством та посадами. Щиро молімося до Господа, каймося за свої та ближніх провини, чинімо можливу нам милостиню і буде спасенна наша душа! Пречиста діво Маріє, виблагай нам ласку спасіння та завершення війни! Дуже глибокі слова написав святий апостол Павло до филип’ян, мешканців міста Филипи, яке його старанням було приєднане до Євангелії. З тексту пізнаємо його щирість та відвертість, яку апостол виражав своїм писанням. Слова натхненні Святим Духом, бо він радів, що пізнав Христа, заради кого, готовий втратити все, бо для нього все видається за сміття, щоб Христа здобувати. Святий Павло розумів, що його праведність – маленька й не вписується у рамки, не вистарчає відповідної енергії, щоб здобувати Бога, лиш, віра від Господа і праведність від нього – це приближує до Небесного Батька. Писання апостола не довге, але дуже насичене духовним змістом, проникає серце людини та заохочує до готовності терпіти з ним й, навіть, понести смерть, щоб бути спасенним у воскресінні Христовому. Святий апостол розумів, що праведність, досконалість, дармо не дається, за неї, слід, боротися. Він це правильно сприймав й прикладав максимум зусиль, щоб бути щасливим у воскресінні. Святий апостол нічим своїм не хизується, бо глибоко розумів, що кожна чеснота набувається не лише власним зусиллям, а з Господнім благословенням. Він мав мету життя, до чого стремів усіма своїми силами, покладаючись на Бога – за високою нагородою. Очевидно, що усі апостоли зазнавали перешкод у навчанні слова Божого, люди, не усі, але було немало, що їх не сприймали, не бажали чути їхніх наук. Коли Павло став у Ареопагу, в Атенах, юдеї виступали проти нього, також, дехто з епікурійців та стоїків, філософів, сперечалися з ним (пор. Ді 17,18). І, коли Павло говорив та закликав присутніх до покаяння, навчав про воскресіння, його мови не сприймали й сказали: «… Про це послухаємо тебе іншого разу» (Ді 17,32). Щоб відірвати людей від фальшивого вчення, яке ширили різні нечестиві люди, святий апостол Павло закликав, щоб рівнятися на нього, бо він не лише навчав, але жив згідно того вчення, яке голосив. Не говорив цього з погордою до інших, а уболівав за їхнє спасіння. Ось, що написав: «Бо багато хто, про яких я часто говорив вам, нині ж і з плачем кажу, поводяться, як вороги хреста Христового» (Флп 3,18). Усім, слід, пам’ятати, що про Бога не тільки потрібно знати, вірити, замало про нього навчати, поширювати віру в його ім’я, але, необхідно, жити Божим Законом, сердечно виконувати приписи Господні та волю Бога.
Сьогодні короткий уривок євангельського читання пропонує нам апостол Лука. Він перед тим текстом написав, що Ісус навчав про Івана Хрестителя та його хрещення. Згадав, що Предтеча хрестив простих людей й митники приходили хреститися, а фарисеї та законники не хрестилися від нього, згордили Божим задумом. І, мабуть, до зарозумілих промовив кілька слів, порівнюючи з дітьми, які сиділи на ринках і влаштовували забави в шлюб або похорон. Діти організовували різні ігри, в яких відбивалося зображення ворогів Христа та Івана. Бо були такі діти, що не бажали гратися й, завжди, ходили незадоволені та роздражнені (пор. «Коментар історично-культурний до Нового Завіту», Craig Keener. Видавництво Vocatio 2000р, польс., стр. 140). Святий Лука відобразив категорію людей, яких не задовольняло праведне життя Івана Хрестителя, навіть, сам Ісус Христос, Бог, Друга Особа Божа, не подобався фарисея та книжникам… Прихід Спасителя бачили по-своєму і його Предтечу, теж, очікували таких, щоб були їм «на руку», на їхню подобу. І багато-хто ще продовжують очікувати Месію, бо Христа не прийняли за Спасителя світу.? Ось, так влаштоване мислення у багатьох людей, які не відають чого живуть на цьому світі. Шукають себе та сповнення своїх мрій, а святий апостол Павло був готовий померти за Христа, згодом, юдеї розп’яли Бога-Людину.
Стараймося чинити волю Господню на кожному місці, тоді буде лад у душі, в сім’ї, родині, у місцевості, в країні та в усьому світі. Пильнуймо свого серця та свого духа, щоб не мандрувати світом, а займатися справою вгодити Богові своїм життям. До цього не потрібно чинити дива, бути поліглотами, пісниками, силачами, високими техніками, айтішниками тощо?! Ні! Слід, бути простими скромними особами, не гонити за багатством та посадами. Щиро молімося до Господа, каймося за свої та ближніх провини, чинімо можливу нам милостиню і буде спасенна наша душа! Пречиста діво Маріє, виблагай нам ласку спасіння та завершення війни!
