Що є багатством Церкви? Як вона втрачає та набуває це багатство? Ці питання перебувають в центрі нового випуску журналу.
Отож, капітал Церкви – це не влада й гроші. З іншого боку, через зловживання владою Церква може свій капітал втрачати. Тому першим матеріалом випуску є інтерв’ю з членом Львівської колегії адвокатів та викладачем УКУ – Андрієм Костюком. Одним з багатств Церкви, на його переконання, є довіра, а корупцію долає солідарність.
Наступним текстом у випуску є надзвичайно багатий фактами й емоціями репортаж Світлани Бабинської з описом досвіду трьох осередків «Карітасу» УГКЦ на півдні країни – прикладами того, як Церква здобуває суспільну довіру, розбудовує солідарність. Це вона робить жертовною працею духовенства й вірних на місцях, в тому числі розвозячи зневодненим півднем бутлі з водою, що стали символом води живої. Бо з цією фізичною H2O , яку «Карітас» привозить у численні місцевості, він несе діяльну віру. І так, завдяки щоденній праці органічно народжуються та міцніють нові локальні спільноти – основа України.
Наступний матеріал випуску присвячений «основам», без яких у Церкви не буде завтрашнього дня – дітям. Це текст Наталії Тарновської «Церква дружня до дітей». В ньому описано проєкт, що гостро ставить перед Церквою заклик до практичної інтеграції дітей в місцеві спільноти, до розуміння їх як скарбу, а не тягаря.
Над «розтратою скарбів», накопичених в минулому, на прикладі відходу вірних від Церкви в Америці роздумує Андрій Сороковський. Серед чеснот, які Церква має розвивати та плекати, щоб жити, автор називає зрілу віру та її свідчення світові через культуру. Про те, якою є ця зріла віра, на основі книги Кшиштофа Ґживоча «Патологія духовности», роздумує о. Тарас Байцар.
Темі Церкви й культури присвячені два матеріали у випуску. Це огляд колекції народних ікон Івана Гречка від Христини Дорожовець, а також роздуми над виставкою молитов Юлії Вінтонів та ікон Катерини Кузів «Чому Небо не падає» від Едуарда Бердника. Зокрема, Христина розкриває те, як традиційна й «наївна» церковна спадщина може бути реактуалізованою для широких кіл, а Едуард описує приклад глибокої солідарності церковного мистецтва з Україною і українцями в складні часи сучасної війни.
Зрештою, навіть тексти про нашу історію, як сучасну, так давню, в цьому числі часопису є роздумами про солідарність. У матеріалі Тетяни Євсеєвої ви знайдете рефлексії про те, яким чином Росія дестабілізувала солідарність в Україні, головно в контексті діяльності Російської Православної Церкви. Своєю чергою текст Ігоря Чорновола про Володимира Антоновича і Греко-Католицьку Церкву чітко показує те, що солідарність між українцями, постала попри все: політичні кордони, конфесійні поділи, політику чужоземних правителів. Наші сучасність та історія демонструють, на що ми здатні, якщо стараємося, єднаємося та віримо. Отже, це треба робити й надалі.
Нагадаємо, журнал «Патріярхат» можна передплатити через Укрпошту. Передплатний індекс – 90827. Часопис також можна придбати в електронній версії на сайті — journals.ua.
«Патріархат» є у Facebook та Twitter. Архів номерів шукайте на сайті часопису.
