4 неділя Рм 6,18-23; Мт 8,5-13, (о. д-р Турконяк Р). Дочки МБНП, Новояворівськ 02.07.2023.
Сьогоднішня неділя дуже багата на колорит святкування, бо – це неділя Всіх святих Українського народу, празник Матері Божої Неустанної Помочі та святого апостола Юди, брата Господнього. Усе важне, все важливе, тому наша молитва звучить з усіма святими нашого народу і святого Юди на честь пресвятої Богородиці та на славу всемогутнього Бога, Небесного Батька!
Євангельський уривок розповідає про Ісуса, який прибув у містечко Капернаум і до нього підійшов сотник, розуміємо чужоземець, військовий, що журився станом здоров’я свого підлеглого. Сотник, швидше всього поганин, не соромився прийти до Ісуса, якого свої не сприймали й просити про оздоровлення свого слуги. Цей командир дуже переживав й турбувався про стан здоров’я підвладного, бо відразу описав, що він лежить спаралізований і тяжко мучиться. Так співчутливо говорив, ніби ця хвороба стосувалася його самого. Причому, прийшов з такою глибокою вірою, з таким переконанням, що навіть не запрошував додому!
Ісус вислухав його і сказав, що піде оздоровить його! І тут пролунала велична, знаменита фраза глибокої віри сотника: «… Господи, я не гідний, щоб ти увійшов під мій дах, але тільки скажи словом, і мій слуга видужає» (Мт 8,8). Слуга видужав, а Ісус був зворушений такою вичерпною відповіддю, приємно здивувався і цим здивуванням поділився з присутніми, що віра поганина набагато глибша віри люду Ізраїлю! Ісуса не сприймали ізраїльтяни, як Сина Божого. Його чуда, силу проганяти диявола, помноження хлібів тощо, погоджувало простолюддя, але старшина юдейська, їхнє керівництво, обурювалися й приписували це Велзевулові, демонським силам. Ось такою була віра та довір’я до Христа!
Глибоко вдумуймося у віру Богородиці та просімо її про милосердя над нами й усім нашим народом. Нам знана ікона під назвою Мати Божа Неустанної Помочі, на якій зображено Богородицю з дитятком Ісус на руках, а з правого та лівого боку біля голови Марії зображено два ангели. Ангел показує дитятку хрест, а інший копіє та губку, від чого дитя тремтить і притискається до Матері. Пресвята Богородиця відіграє велику роль в житті християн, особливо тих, хто звертається до неї, довіряється їй та молиться до неї. Сам Ісус Христос, коли помирав на хресті, вказував на свою матір, як матір кожної людини. Діти довіряють матері, а малі діти увесь час слідкують своїми очима за рухом матері, немов бояться, щоб вона не віддалялася й не залишала їх. Немовлята увесь час бажають відчувати присутність матері, бо у її присутності почуваються у безпеці. Коли цар Ірод шукав Ісуса, щоб вбити Сина Божого, Небесний Батько послав ангела, щоб повíдав опікуну Йосифу про небезпеку. І Йосиф взяв дитя і матір Марію, вночі втікаючи, щоб зберегти життя дитяті (пор. Мт 2,12-14). Марія не ставила жодного питання опікуну Йосифу, не ображалася на Господа, що Йосифу, а не їй він звістив про небезпеку. Покірно прийняла дію праведного Йосифа, тихо зібралася вночі, віддаючись в руки Бога через опікуна й усі разом подалися у Єгипет. Небагато слів написано про Марію у Святому Письмі, але цих кількох згадок вповні вистарчає, щоб пізнати відданість Марії та її невимовну любов до Небесного Батька. Вона свідома про божество свого сина, звертається до нього у часі браку вина на весіллі. Марія затривожена, коли згубила Ісуса, повертаючись з Єрусалиму і знайшовши його у святині, промовила: «… Дитино, чому ти нам таке вчинив? Ось твій батько і я, стражденні, шукали тебе» (Лк 2,48). Марія не заспокоїлася до тих пір, поки не знайшла Ісуса?! І нам, теж, потрібно постійно шукати Христа у житті, закріплювати в собі життя з ним. Просімо Марію, а вона завжди вислухає нас й допоможе більше, як у Кані на весіллі. Бо ми її діти, так промовив до неї Ісус, помираючи на хресті. Це заповіт писаний кров’ю, який Син Божий вчинив із хреста: «… Ісус промовив до [своєї] матері: Жінко, ось твій син» (Ів 19,26). Пам’ятаймо постійно, що ми – діти Марії, а вона – наша Мати!
Сьогодні ще одне свято: Всіх святих українського народу. Наша Церква згадує усіх святих нашої землі. Очевидно, що нам відома обмежена їх кількість, а їх дуже і дуже багато! Папа, святий Отець Іван-Павло ΙΙ, проголосив ново-мучеників нашої Церкви у 2001 році. А їх ще так багато незнаних, які загинули від рук ворогів у в’язницях на наших землях, замордовані у Сибірі, Казахстані, на землях Далекого Сходу, в Мордовії, на півночі Росії тощо. Скільки ж тепер гинуть у війні з ворожим військом Росії, які боронять своїх краян, своєї землі, свого суверенітету, забезпечують свободу, яку дарує Господь. Наші воїни та воячки, волонтери та волонтерки, люди доброї волі, які захищають нашу землю, наш народ, сповнюють слова сказані Ісусом Христом: «Більшої любови ніхто не має, ніж та, коли хто душу свою покладає за своїх друзів» (Ів 15,13). Наші військові, обороняючи свій народ, демонструють ступінь найвищої любові до ближнього! Вони платять ціною свого життя з любові до свого народу!
Вартує згадати, серед хмари праведників і святого священномученика Йосафата, якого святкуємо 400 років від дня його світлого упокою. Цей святий був монахом, священиком,а згодом архиєпископом Полоцьким. Його життя припало на період після відновлення взаємин нашої Церкви із Святішим Отцем, з Вселенською Церквою (1596). Він став свідком єдності у Вселенській Церкві. Не злякався погроз, не налякався ворожої сокири. Стояв нерухомо, обороняючи правду і впав жертвою, ставши мучеником святої Церкви. Його святі мощі спочивають у Ватикані, в соборі святого апостола Петра. Скеруймо наші благання до пресвятої Богородиці та усіх святих нашого народу, щоб вони вимолили нам духа каяття перед Богом та завершення війни в Україні!
Молимося і вітаємо сестер, дочок згромадження МБНП, з 20-ою річницею від їхнього заснування. Хай благословення Господнє й опіка Богородиці спочиває на вас!
