Неділя Сліпонародженого Ді 16,16-34; Ів 9,1-38.
Учні слідували за Ісусом, були при ньому, бачили, як Спаситель в одному місці звернув увагу на сліпого чоловіка… Господь зупинився біля нього і почав діяти: плюнув на землю, нагнувся і зробив болото. Апостолів дуже дивувало те, що робив Ісус, бо не розуміли його вчинку? А ще більша сталася дивина тоді, коли Ісус підвівся і цим болотом помазав очі сліпому? Це накладання болота, по-людськи, означало навести ще більшу темноту на особу. Але тут прозвучали рятівні слова Ісуса: «… Піди умийся в Силоамській купелі…» Звичайно, що сліпонароджений умивався зранку цього дня, але на слова Сина Божого пішов до цієї купелі й ще раз умився. Силоамська купіль – це збірник води з каналів та акведуків біля Єрусалиму. Сучасна Силоам має 16 метрів довжини, п’ять ширини та один метр глибини (див. Encyklopedia katolicka, tom XVΙΙΙ, Lublin 2013). Це для інформації… Нам не відомо чи сліпець сам подався до тієї води, чи хтось допоміг йому дійти – і це не так важно?! Важливо те, що він повернувся зрячим після того, як помив собі очі! Він вчинив це на слово Ісуса, повірив йому, не сумнівався, не противився тóму, що Господь накладав йому болото на очі, віддався вповні у руки Христа і отримав невимовний результат – побачив, очі стали зрячими! Тепер уже не сидів на певному місці, не жебрачив, не чекав на милостиню, не очікував проводирів, а сміло ступав ногами. Не потребував жодного провідника, бо Господь повернув йому зір, не вживаючи жодних інструментів чи риб’ячої жовчі (пор. Тов 11,11-13)?!
Дотеперішній незрячий радів від великого щастя, бо він бачив людей, кого досягали його очі, бачив природу, навколишній світ, усе – перший раз, бо його очі від народження були позбавлені зору. Досі мав очі, але не бачив нічого, бо вони не володіли зором! Вчився жити по-іншому, бо уже був зі зрячими очима; донині, він очікував, щоб йому допомагали, навіть, перейти з місця на місце, а тепер він сам не тільки міг вільно рухатися не боявшись небезпеки, але інших міг перестерігати від нещасних випадків. Велика зміна у житті настала в людини завдяки Божому втручанню.
Марія Магдалина, у свій час, прийшла до гробу Спасителя, зустріла його та розмовляла з воскреслим Ісусом, потім прибула до учнів й сказала, що бачила Господа (пор. Ів 20,18). А у цьому випадку, що описав святий євангелист Іван, Ісус послав незрячого умитися у Силоамській воді. Коли хворий вмив очі – побачив, правда, Ісуса він уздрів пізніше, бо Ісус, коли той повертався від купелі зрячим, віддалився з попереднього місця. Згодом, Господь зустрів оздоровленого чоловіка й запитав його: «… Чи віриш ти в Людського Сина?» Дізнавшись хто він, прозрілий відповів: «… Вірую, Господи, і вклонився йому» (Ів 9,38). В такий спосіб зцілений чоловік, зустрівшись з Ісусом, кланяючись низько дякував йому, Господу, за дар оздоровлення очей!
Навколо чоловіка, оздоровленого від сліпоти, відразу точилися розмови. Сусіди бачили, що сліпець, який досі просив милостині, ходить зрячий. Запитали його, а він розповів про зустріч з Ісусом, що помазав йому очі болотом, сказав помитися у воді Силоамської купелі й він прозрів. Ті повели його до фарисеїв, хто мали голос у суспільстві, які вказали на суботній день, що по-їхньому судженню, у цей день не можна оздоровляти. Ісус, у свій час, вказував їм, що вола, осла тощо, вони ведуть в суботу напувати й, коли вівця впаде у яму, не очікують наступного дня, лиш в суботу витягають, рятують; або про священиків, що порушують суботу і невинні (пор. Мт 12,11; 12,5). В такий спосіб, Ісус знімав маски із нечестивців, які порятунок вівці ставили вище від оздоровлення хворої людини. Юдеї покликали до видющого сліпця його батьків, щоб переконатися, що їхній син був сліпим. Отримали позитивну відповідь батьків, але не бажали погодитися з тим, що Ісус його оздоровив. З представленої історії дізнаємося про велику невіру юдеїв, які більше трудилися над тим, щоб заперечити силу зцілення, яку посідав Христос, але не могли нічого вдіяти? Злобні люди бажали позбутися Ісуса за всяку ціну. Чіплялися за суботу, а Ісус вказав, що це вони порушують суботу і цього не бачать!? Оздоровлений не боявся погроз юдеїв, не похитнувся у правді, лиш відважно стверджував, що Ісус відкрив йому очі. Бережімо віру в Бога у наших серцях!
А в славному Шклі ми посвятили храм, який є найголовнішою будовою в околиці. Можуть бути дорожчі будівлі, краще оздоблені тощо, але жодна така будівля не зрівняється з храмом, бо у ньому мешкає Ісус Христос, Божий Син, який перебуває під видами хліба та вина. Ви пройшли довгий шлях від початку будови до посвячення храму. Дуже вдячний отцю Петру Черепаничу, який започаткував будівлю, багато причинився до того, щоб храм було завершено. Дякую отцеві Василеві Урбановичу, який знайшовся в цьому храмі та полагодив усе, щоб сьогодні відбулося посвячення. Найбільша подяка вірним храму, які старалися про будівництво, уболівали, молилися, добродіяли своїми пожертвами! Велику вдячність висловлюю владі, добродіям храму, архітекторам, будівничим, що вклали значну лепту в постання цієї святині! Просимо Господа теж, щоб прийняв у свої обійми душі тих вірних, які відійшли до вічності під час будівництва й сьогодні з небес поглядають на цей духовний захід!
У свій час, Навуходоносор знищив Божий дім у Єрусалимі. Відомо, що царі не вічні. «Але в першому році царя Кира, цар Кир прийняв рішення будувати цей божий дім» (Езри 5,13). Бог розбудив духа в іншого царя, що вирішив будувати дім коштами з дому царя (пор. Езри 6,4). Мимо усяких перешкод, які чинили навіть свої, ізраїльтяни, святиню збудували і «… з радістю зробили відновлення божого дому» (Езри 6,16). «І принесли на відновлення божого дому сто телят, двісті баранів, чотириста ягнят, козлів і кіз за гріх за весь Ізраїль – дванадцять за числом племен Ізраїля» (Езри 6,17). Служіння у Божому домі було відновлено, святкування відбувалися! «І зробили празник прісних сім днів з радістю, бо Господь розвеселив їх і повернув серце царя Ассура до них, щоб скріпити їхні руки в ділах дому Бога Ізраїля» (Езри 6,22).
І ми сьогодні радіємо посвяченням храму Господнього. Не приносимо в жертву телят, овець, чотириста ягнят тощо, лиш, молимося Службу Божу. Приносимо безкровну жертву хліба та вина, що стається тілом та кров’ю Господа нашого Ісуса Христа. Сам Син Божий приносить себе у жертву за наші гріхи та беззаконня усього людства.
Дякуймо Богові за його велике милосердя до нас та безмежну любов! Відповідаймо Господу нашою любов’ю до нього та милосердям до ближніх, щоб ім’я Господнє було благословенне. Пресвята Богородице, бережи цей храм та усіх молільників від усякого нещастя, – виблагай у свого Сина закінчення війни в Україні!
