Проповідь владики Володимира у Неділю про блудного сина в Архикатедральному соборі святого Юра.
Лк. 15, 11-32
Сьогоднішню неділю про блудного сина можна назвати святом Божого милосердя. Євангельська розповідь відображає духовну боротьбу та випробування в родині. Якою б не була драматичною історія житті людини, вона перетворюється в радість, якщо в цьому життя знайдеться місце для Бога. Адже Бог є джерелом правдивої радості.
Ми знаємо, що трапилося з молодшим сином, куди він пішов, що там робив, яка була його дорога повернення до батьківського дому. Людина здебільшого починає щось цінувати тоді, коли вже це втратить.
Не менш заблуканим є старший син. Він має ненависть чи страх перед братом. Виявляє почуття конкуренції, докоряє батькові за те, що він є милосердний до своєї дитини. Заздрість, жадність є небезпекою також для старанних і працьовитих людей. Ці погані риси руйнують людину.
Батько має однаково відкрите серце для обидвох синів, виявляє турботу, не згадує про цей біль, який завдав йому молодший син своєю поведінкою. Батько організовує спільну гостину, яка мала б об’єднати родину, усунути будь-яку конкуренцію, показати дальшу життєву дорогу. Але він отримує чергову дозу болю від старшого сина. Батько розуміє, що служіння та справа примирення вимагає жертви, тому виходить, робить крок назустріч, щоб особисто запросити на трапезу старшого розгніваного сина. Батько наводить вагомі аргументи: «ти завжди зі мною»; «твій брат був мертвий і знову живе». Так, гріх прирівнюється до смерті. А навернутися означає знову жити, перебувати в обіймах Бога.
Сьогодні дякуємо Богові за Трьох Святителів: Василія Великого, Івана Золотоустого та Григорія Богослова. Всі вони жили в 4. столітті, золотому віці християнства. Василій та Григорій були друзями і майже ровесниками, а Іван молодший на 20 років. Вони не були досконалими людьми. Але в чому ж таємниця їхньої святості? Вони вміли прийняти Боже слово, вони його не змінювали, не створювали секти, а вияснювали це Слово народу в
конкретній ситуації. Вони названі світилами Сходу.
Може повстати питання, чому ми святкуємо це свято, адже кожний має свій день в церковному календарі. В 11. ст. була суперечка, хто з тих святих є більший, була присутня така мова конкуренції і порівняння. Тоді кожний зокрема, а потім всі три явилися одному єпископу, кажучи: «Ми всі однакові перед Богом. Як назвеш одного, за ним йдуть два інші. Накажи людям, щоб не сварилися. Нехай буде наше свято в один день, оскільки ми є однакові. А ми будемо допомагати всім, хто святкуватиме нашу пам’ять».
На кожному етапі історії Церкви не бракувало праведних людей. В нашій пам’яті велика кількість мучеників та ісповідників віри 20 ст., чимало їх принесла сучасна війна. Сьогодні Блаженніший Святослав керує до нас синодальне звернення щодо важливості прохань про молитовне заступництво подвижників, мучеників, ісповідників і праведників УГКЦ. Випрошуймо ласки за їхнім посередництвом, тим самим молячись за їхню прославу серед лику святих Церкви. Святі є не лише небесними покровителями та заступниками, а й прикладом для наслідування. Тому важливо пізнавати їхню життєву спадщину, щоб могти йти також подібною дорогою.
Сьогодні стаємо свідками та учасниками священичого рукоположення нашого співбрата Михайла, який майже рік тому, але в неділю Блудного сина отримав тут дияконське рукоположення. Бажаємо Михайлу у стіп Божого милосердя черпати силу для священичого служіння.
Неділя Блудного сина в УГКЦ проголошена днем особливої пасторальної опіки в’язнів. Пам’ятаймо про них в молитві, також молімося за працівників пенітенціарних установ, капеланів. Як важливо, щоб Боже милосердя дотикало серця кожної людини – не лише в неділю блудного сина чи в світлі сьогоднішнього євангельського слова.
В євангельській розповіді є брак матері, що могло бути теж причиною напруження в родині. Тому важливо запрошувати Богородицю в наше життя!
+Володимир
12.02.2023 року
