Митрополит Ігор: «Стараймося бути в молитві простими, покірними, нікого не осуджувати, лиш просити Господа, щоб прощав нам наші провини»

Неділя митаря і фарисея 2Тм 3,10-15; Лк 18,10-14 (о. Тур.)

Святий апостол Павло звертався до свого учня Тимофія словами правди, які були досить строгими. Тимофій товаришував святому Павлові в подорожах, утверджувався у вірі, терпеливості, любові, покорі тощо. Слідував за повчанням апостола Павла. Учень Христа не нарікав на небезпеки, випробовування, переслідування та страждання, що зустріли його не в одному місці – й відразу називав Іконію, Антіохію, Лістру, з тієї місцевості походив Тимофій. Апостол Павло покладався на Бога, виконував його волю, тому з вдячністю відзивався, що Господь визволяв його з важких обставин, у які попадав. Святий Павло звертався до Тимофія, щоб він тримався науки Святого Писання, яку він пізнав, вслухаючись у навчання апостола. Йти за Божою наукою, тривати при ній, навіть, у переслідуваннях й терпінні, без порівняння важливіше, як погоджуватися з блудною наукою чи заперечувати Христа та його навчання.

Святий апостол Павло не обіцяв своєму учневі Тимофію спочивати «на лаврах», лиш, вказував на постійний труд євангельського працівника. І не тільки праця, але й не одноразове чи кількаразове терпіння, яке приходить з посвяти себе Богові, також, постійні переслідування, несприйняття побожного вчення, неоправдані звинувачення тощо, очікують Христового працівника. Незважаючи на строге життя та гоніння, необхідно триматися правдивої віри та вповні довіряти вченню Ісуса, яке він залишив у своїй Євангелії. Апостол Павло наголошує: «Борцю неможливо віддаватися задоволенню, воїну в битві неможливо бенкетувати» (св. Ів. Золот. Бесіда VΙΙΙ на посл. 2Тм 3,1-4, п.3). Євангельський робітник повинен постійно чувати, не спати, щоб ворог не вчинив пролому в душу. Треба пам’ятати, що гріхи будуть покарані, бо Господь пам’ятає про вчинене зло. Тому святий написав про грішників: «А, коли вони піддаються покаранню, то покарні тому, щоб не думати, ніби гріхи залишаються непокараними. Так, як гієна не може нас утримати від зла, то (Бог), із жалю до нас, сам утримує і пробуджує нас» (св. Ів. Золот. Бесіда VΙΙΙ на посл. 2Тм 3,1-4, п.3; поле 646). Святий апостол Павло довіряв учневі Тимофію, але перестерігав його та нагадував про його виховання з молодого віку в розумінні священного Писання. Заохочував Тимофія, щоб він твердо тримався віри, практикував її та не дав себе звести всяким облудним впливам. Євангеліє – це наука Ісуса Христа, що робить людину мудрою та вказує дорогу до спасіння, слід, триматися її науки й впевнено йти дорогою спасіння.

Святий апостол і євангелист Лука описав притчу, яку Ісус Христос розповів присутнім навколо нього та вказав на спосіб моління. Насамперед, Господь вказує, що до храму, слід, входити на молитву. Одного разу, коли Ісус увійшов у храм й побачив там нелад, став протидіяти тому й так відізвався: «… дім мій буде молитовним храмом для всіх народів? Ви ж його зробили печерою розбійників!» (Мр 11,17). У храмі людина стає перед Богом, щоб порозумітися з ним та просити його допомоги у щоденному житті. Розмова з Богом, нашими словами, називається молитвою і Господь очікує почути голос свого народу, вислухати благання свого люду. Ісус вказав на фарисея, який, практично, не молився, лиш вихвалявся перед Богом. Він представляв Богові свої заслуги: давання милостині та посту. І це не погано, це, слід, чинити, бо так було приписано. Фактично, фарисею не потрібно Бога, хіба, щоб він споглядав на заслуги людини, що прийшла хвалитися своїми вчинками.

Фарисей поклав на шальку терезів перед Богом хвальбу, а не молитву, бо він уважав, що нічого не потребує від Бога. Ось, Господи, поглянь на мої добрі вчинки й захоплюйся мною, бо я праведний чоловік. Він не тільки хвалився, але погорджував іншими, вказуючи на грабіжників, несправедливих, на інших та на митаря. Святий Іван Золотоустий, роздумуючи над похвалою фарисея перестерігав: «Фарисею, ти судиш себе, осуджений всіма; … ти вінчаєш себе у самохвальстві, але погубив свій вінець через осуджування… ти висуваєш себе, як виконавця закону, а, доторкнувшись закону, зневажив Законодавця; кричав перед усіма про свої добродійства і перемінив їх у гріхи» (св. Ів. Золот. «На митаря і фарисея», поле 726). А митник уважав, що він не має що представити Богові, став здалека, роздумував про Божу доброту та бився в груди, кажучи: «… Боже, милосердний будь до мене, грішного». Сам Ісус вказав, що митник повернувся додому більше виправданий, бо він понижував себе.

Стараймося бути на молитві простими, покірними, стояти перед Богом, нікого не осуджувати, лиш просити Господа, щоб прощав нам наші провини, за які каємося та перепрошуємо його. А оправдання чи оцінку нашого моління залишаймо Богові, бо він найкраще знає кожне людське серце. Благаймо Господа, щоб найшвидше завершив війну, яка точиться в нашій країні! Пресвята Богородице, будь з нашими військовими, перебувай постійно з нами!

Останні новини

У неділю, 24 березня, в музеї Митрополита Андрея Шептицького, що в с. Прилбичах, відкрили виставку-продаж «Україно, Любове моя»...
26 березня 2024 року, у день святкування 10-літнього ювілею Національної Гвардії України, на Львівщині, владика Володимир разом з...
У вівторок, 26 березня 2024 р., у межах діяльності Інституту постійної формації духовенства Львівської Архиєпархії УГКЦ, відбувся навчальний...
Свято Благовіщення дарує велику науку людям, особливо молоді, щоб не боялися казати «Так» Богові. Не завжди є легко...
На свято Благовіщення Пресвятої Богородиці на парафії в селі Старе Рудно Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську...