Дорогі Сестри і Браття,
кожного року 27 січня ми традиційно збираємося на цьому місці, щоби молитовно вшанувати пам’ять жертв Голокосту. У цьому одному слові іншомовного походження, яке не до кінця зрозуміле пересічному громадянину, криється страшний зміст. Цим терміном окреслюється систематичне, спонсороване державою переслідування і вбивство шести мільйонів європейських євреїв режимом нацистської Німеччини та його союзників і колабораціоністів.
Коли у 2005 році Генеральна асамблея ООН проголошувала 27 січня щорічним Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту, то ставила перед собою мету недопустити виникнення подібний трагедій у майбутньому. Саме тому головним гаслом цього дня є слова «Ніколи більше». Цій меті повинні служити різні просвітницькі програми, які опісля розробляли і впроваджували в життя уряди різних країн.
Однак, цьогорічне вшанування жертв Голокосту є особливим і запам’ятається нам до кінця наших днів. Звершуємо його у той час, коли в Україні вже ось майже рік триває активна фаза жорстокої війни, що її розв’язала терористична росія ще в 2014 році. Якщо на перший порах головна ціль цієї війни маскувалася благими намірами захисту російськомовного населення, то останній рік виразно показав, що метою російського керівництва, яке активно підтримується російським суспільством є знищення України як держави, а Українців як народу. А це ніщо інше як Геноцид, якого усі ми є свідками.
Слава Богу, який допоміг і допомагає нам боротися з ворогом, який хоче нас знищити. Наші мужні воїни ЗСУ, наша загальнонаціональна єдність, як також потужна міжнародна підтримка, у яку ще рік тому важко було повірити, є своєрідним чудом Божим, яке діється на наших очах. Ми боремося щодня з непохитною надією, що правда завжди перемагає! Ми кажемо: «ЗнамиБог!» тому, що впевнені у тому, що правда на нашій стороні, бо ми не посягали на чуже, але боронимо своє! А Бог є з тими, хто живе правдою і за правду бореться!
Але, у цей день слід собі поставити питання про те, як так сталося, що на наших очах знову повторюється те, що нам здавалося давно минулим? Як став можливий новий Геноцид у XXI столітті – столітті, коли, здавалося б, технологічний прогрес сягнув свого найвищого розвитку ?
Спостерігаючи та уважно аналізуючи розвиток міжнародних відносин після Другої Світової війни і аж до сих пір, досить легко можна зауважити, що у цей період найбільше страждала і страждає далі правда. Величезною помилкою було намагання присвоїти правду тому, хто є переможцем у війна з фашизмом. Адже, як тепер бачимо, комунізм, який після падіння Радянського Союзу зодягнув ангельські крила і прийняв вигляд голуба миру – так званого «руськогомиру»,– показав себе рідним братом фашизму.
Правду не можна присвоїти ані тому, хто має владу, ані тому, хто має великі гроші, ані тому, хто втішається найбільшою популярністю серед людей. Правдою можна тільки жити. А живе правдою той, хто живе з Богом. У історії світу найбільші зміни, що сприяли розвитку людства зробили ті люди, які намагалися пізнати Бога і світ, що його Він сотворив. І навпаки. Найбільшої шкоди світові завдали люди, які або цілковито відкидали Бога і воювали проти Нього, або намагалися Його немовби привласнити собі. В результаті сотворили собі кумира, а від правдивого Бога відпали.
Сьогодні ми усі є свідками того, як такі поважні міжнародні інституції як ООН, ЮНЕСКО, Червоний хрест, які ще недавно здавалися великими потугами і кричали на весь голос «Ніколибільше», перед страшним обличчям війни росії проти України замовкли, виявилися безсилими.
Чому так сталося ? Кожен знайде масу пояснень. Але, одне пояснення є очевидним: ослаблення міжнародних інституцій стало можливим через потурання російській брехні, яке через дипломатичні канали, гроші, інформаційні ресурси, намагалася представити себе правдою. І доки брехня і правда не будуть названі по імені, доти міжнародні інституції будуть слабкими, а міжнародне право відповідно буде бездіяльним.
У наш час не брак тих, які заперечують Голокост, які заперечують Голодомор, а також і таких, які заперечують правду про теперішню війну в Україні. Це є засліплені люди, які не бажають пізнати правду, а тримаються власних видуманих поглядів та ідеологій, які не мають нічого спільного з реальністю. Апостол Іван називає таких дітьми диявола. Ось його слова:
«Хто чинить гріх,той від диявола,бо диявол грішить від початку.Тому то з’явився Син Божий,щоб знищити справи диявола.Кожен,хто родився від Бога, не чинить гріха,бо в нім пробуває насіння Його.І не може грішити,бо від Бога народжений він.Цим пізнаються діти Божі та діти диявола: Кожен,хто праведности не чинить,той не від Бога,як і той,хто брата свого не любить!»
(І Послання Івана 3,8-10)
Сьогодні ми творимо спільну молитву за душі невинно убієнних в час Голокосту – тих, які стали жертвою фальшивих людиновбивчих ідеологій. Вони є голосом минулих поколінь до нас, який закликає нас не тільки пам’ятати про них, але і самим крокувати дорогою правди. Якщо хочемо побудувати щасливе майбутнє для наших нащадків, ми мусимо боротися за правду, скільки це нам не коштувало.
У цей день подякуймо Богу за тих, які стоять на захисті правди, на захисті усіх нас, на захисті України і світової демократії – за ЗСУ. Нехай милостивий Бог подасть їм силу, мужність і відвагу у боротьбі з ворогом! А нам усім, нехай подасть силу тримати кожен на своєму місці фронт правди!
Єрм. Юстин Бойко, студит
Синкел у справах монашества
Львівської Архиєпархії УГКЦ
