Богоявлення ГНІХ Тит 2,11-14; 3,4-7; Мт 3,13-17.
Святий Іван Хреститель проповідував у пустині й люди звідусіль приходили до нього. Він закликав: «… Покайтеся, бо наблизилося Небесне Царство» (Мт 3,2). Народ приходив до нього, щоб хреститися «і були хрещені ним в ріці Йордані, визнаючи свої гріхи» (Мт 3,6), каючись за провини. Святий євангелист Матей написав, що багато фарисеїв і саддукеїв приходили до нього хреститися, до яких він гостро промовляв: «… Поріддя гадюче, хто підказав вам утікати від майбутнього гніву?… зробіть плід, гідний каяття» (Мт 3,7-8). Поміж тим грішним народом, стоячи в черзі у воді, до Івана приближався Ісус Христос. Мабуть, просвічений Святим Духом, Предтеча твердив про себе, що він хрестить водою, бо надходить сильніший від нього, який «хреститиме Духом Святим та вогнем».
Такі глибокі історії відбувалися у переддні хрещення Божого Сина – Предтечою Іваном. Ісус дочекався своєї черги, підійшов до Івана, як інші грішники, простий та покірний, а Іван шукав способу, щоб уникнути цього побожного заходу, хрещення Ісуса. Дрижав, бо стояв перед Боголюдиною, ледве міг щось сказати, вкінці, тремтячи тихо прошепотів: «… Це мені потрібно від тебе хреститися, а Ти йдеш до мене?» (Мт 3,14). А Ісус переконливо промовив до Івана, що їм двом, слід, виконати правду, волю Небесного Батька. Відбулася неймовірна зустріч Бога зі святою людиною, Іваном Хрестителем, у водах річки Йордану. І Син Божий представлявся підданим Іванові, залежним від того чи він похрестить його, чи відмовиться це вчинити?
Для Івана був непростий вибір, бо дуже вже важко було йому занурити руку у течію води й полити її на голову Святого-святих і, випромінюючого світло, Бога!
Син Божий стояв у воді обтяжений гріхами всього людства, бо він прибув з неба на землю, одягнувся в людське тіло, щоб викупити люд від гріхів. Святий Хреститель зрозумів небесний задум, не насмілювався відмовитись від виконання Господнього завдання. Пророк занурив руку в святі води благословенного Йордану, миттю оглянув навколишню природу і дуже тремтячою рукою злив воду на голову Спасителя світу. Історичний факт, хрещення покути Ісуса Христа, відбувся. Ісус вийшов з води: «… І ось, відчинилося Йому небо, побачив Духа Божого, що сходив, як голуб, та наближався до Нього» (Мт 3,16).
Неімовірне явище відбулося на очах присутнього люду, який онімів, оторопів та подивляв побачене. На цьому Боже діяння не закінчилося, Господня слава продовжила свою дію. Наявні люди стали свідками й почули не страшну луну розлогого та голосного звуку грому, але незвичайний, переконливий, виразний, лагідний та правдивий голос Небесного Батька: «… Це є Син мій улюблений, якого Я вподобав» (Мт 3,17). Цей голос нікого не налякав, бо це – голос люблячого Батька, який любить не тільки свого Сина, Ісуса Христа, але кожну людину, яка приходить у світ! У водах річки Йордану, які налякалися й зупинилися, на березі річки відбулося об’явлення Пресвятої Трійці: Отця, як почутий голос; Святого Духа, як вид голуба і Сина Божого, як людини, що хрестився у річці! Так може чинити, лиш, люблячий Бог, бо людині не під силу таке діяння?!
Один автор мудро та глибоко пояснює цю подію: «Після такого пониження себе, наступає сцена вивищення: Ісус отримує Святого Духа, тобто, особисту Силу Бога, котра колись носилася над відвічним хаосом. Святий Дух оформив з нього цілий всесвіт, а тепер носився над Ісусом, щоби через нього облагодити хаос цього світу. Бог признається до Ісуса, як до свого улюбленого Сина» (Tadeusz Loska SJ «Ewangelie z komentarzem duszpasterskim», str. 254, 2009). При народженні Ісуса ми пізнали його, як мале, ніжне, кволе, народжене в яслах Боже дитя. А при хрещенні у водах Йордану, пізнаємо Ісуса, як Другу Божу Особу, також, Небесного Батька та Святого Духа, тобто, Пресвяту Трійцю! Ми віримо в одного Бога у Пресвятій Трійці: Батька, Сина і Святого Духа.
Пресвята Трійце, помилуй нас грішних, очисти нас від гріхів наших, заверши війну в Україні та помилуй усіх по великому твоєму милосердю!
