Неділя по Різдві Гл 1,11-19; Мт 2,13-23.
Глибоко і тривожніше, як попередніх років, переживаємо свято Різдва Христового, бо до цього причинилася війна розв’язана російськими агресорами. Ми глибше розуміємо справу переслідування Божого Сина, яке вчинив Ірод після народження Христа. Святий Йосиф та пресвята Богородиця разом з народженим дитям Ісус, змушені були втікати у далекий та незнаний їм край, Єгипет, бо цар Ірод бажав вбити народжене дитя. Коли звернемо увагу на нашу ситуацію, розуміємо, що війна змусила багатьох наших жінок, дітей, осіб поважного віку та інших, емігрувати за кордон, дальше від місць, де проходять бойові дії. Ми такого не очікували, а «іродіанський уряд» планував, будував свої плани, щоб зробити з нас рабів та винищувати, як українців. Не знаємо Господніх планів? – Бо Ірод планував, вбити Христа, розправитися з народженим Царем світу, а Небесний Бог охороняв його всякими людськими ресурсами, а не чудом й не жодними можливими дивами?! І воїни Ірода повбивали малих дітей, розправилися мечем проти безборонних!? Святий Учитель Церкви навчає: «Хто вчинив одне вбивство, відповідальний за смерть; а Ірод вчинив багато вбивств, і називається царем» (св. Ів. Золот. «Про Рахиль і дітей», поле 698).
Для святої Родини дорога у Єгипет була довга й важка, устелена всякими невигодами й небезпеками. Мале дитя потребувало теплої водички, щоб часто купати малечу, як це прийнято вчиняти з народженими немовлятами. Такі малятка потребують спокою та відповідного місця, щоб висипатися, слід, тримати їх тіло в чистоті, змінювати пелени тощо. А тут, подорож відбувалася пустелею, де й води бракувало, небезпечні звірі перебігали, грабіжники несли загрозу, піщані вітри, не знаємо, мабуть, дошкуляв невигідний холод тощо.
Таку немилу й тривожну зустріч влаштувало людство народженій Боголюдині, Ісусові Христові.
Ісус – Любов, прибув у світ, щоб спасти увесь людський рід, а люди влаштували переслідування Богові, навіть, заповзялися, щоб його погубити. Людина намірилася вбити вічного Бога, безсмертного Господа, що сталося згодом; але розіп’яли й умертвили, лише, людину, бо Сина Божого, як Другу Особу Божу, неможливо розіп’яти. Ісуса розіп’яли на хресті, але він своєю силою воскрес, воскресінням переміг лютих ворогів, які не мали і не мають методів, бо таких не існує, щоб вбити безсмертного Господа.
Цар Ірод думав, лиш, про земське царювання, яке швидко закінчилося, не старався здобути вічного життя з Богом у безсмертному щасливому світі. Ангел Господній вночі промовив до Йосифа, щоб вставав, забрав дитя та його матір, й утікав до Єгипту. «Втікай», – не ховайся, не віддаляйся, лиш, «втікай» – промовив ангел, бо люта розправа чекає на Божого Сина, якщо не втечеш! І святий Йосиф дуже правильно й швидко виконав розпорядження ангела: відразу, вночі зібралися, пояснив Марії причину, а вона не допитувалася й не вникала глибше у мову Йосифа, лиш, зібрала необхідні речі, вирушаючи у далеку й небезпечну дорогу. Для Марії та Йосифа головним завданням було зберегти життя немовляткові Ісусові.
Три царі зі сходу прямували відвідати народженого Царя, про що вістували їм певні небесні прикмети. Без жодного підозріння зустрілися з царем Іродом, щоб поділитися радісною новиною: народження особливого Царя. Така новина сильно розлютила Ірода, який підступно вдавав, що бажає поклонитися Ісусові. Він, відразу, мав намір вбити Господа. Не бачив нікого, крім себе на царському троні. Не запитував, де царюватиме народжений Володар, лиш моментально вбачав загрозу для себе й мав готові плани, щоб розправою позбутися народженого Царя. Думав про своє царювання й уважав, що його плани здійсняться. Не враховував того, що Провидіння Господнє чуває над народженим немовлям. Виключив усіх, але не міг усунути волі Бога та Господніх планів.
Небесний Отець не розділяв планів Ірода, лиш, своєю дорогою, своїм мудрим Провидінням пильнував ситуацію з народженим немовлятком. Святий Учитель Церкви так роздумував над цією подією: «… Ірод, що багато задумував, не вбив Ісуса, котрого шукав; невдача Ірода – нещастя для диявола» (св. Ів. Золот. «Про Ірода і про немовлят», поле 699).
Світом керує Господь, його муре Провидіння рядить всюди. Так, Бог мовчить до певного часу, шанує вільну волю людини, яку він дав усім нам. Господь має час, ми прямуємо до вічності, а за грішні й нерозкаяні вчинки, усі, хто їх скоює, будуть відповідати в безконечній вічності. Це – гірше, як бути покараними на землі, щоб у вічності отримати спасіння! Вічність – незмінна і стан людини, також, залишиться щасливим чи в муках назавжди.
Ірод помер і ангел заново сповістив Йосифові, щоб повертався в Ізраїльську землю. Святий Йосиф був дуже обережний, теж, зляканий, тому повернувся у Галилею, дальше від сина Ірода, Архелая, який владарював замість свого батька Ірода. Свята родина повернулася в Галилею й поселилися у місті Назарет, де проживала Марія, коли до неї приходив архангел Гавриїл. Ось, таким невигідним та преслідуваним був початок життя Божого Сина на землі. І ми не почули нарікань Марії чи святого Йосифа на царя Ірода, вони сприймали його таким, яким він був, але без порівняння високо ставили волю Небесного Отця, яку старалися з честю виконати! Виконувати волю Бога не було легко, але свята Марія та праведний Йосиф над тим не задумувалися, бо любили Бога понад усе й розуміли, що він усе проектує на добро людських душ.
Сьогодні свята Церква згадує про царя Давида та апостола Якова, які в свою чергу служили Богові, хоч, наприклад, цар Давид багато чинив немалих помилок в житті, але каявся перед Богом, просив прощення і Господь простив йому усе сподіяне зло. Цар, навіть, назбирав багато матеріалу й бажав збудувати храм Господові, але воля Бога була не по його стороні. Цар Давид промовив до свого сина Соломона: «І було господне слово до мене, що сказало: Ти пролив багато крови і ти провадив великі війни. Ти не збудуєш дому моєму імені, бо ти пролив багато крови на землю переді Мною» (1Пар 22,8). Бог має інше бачення, як люди, тому храм збудував Соломон, син Давида.
Радіймо і дякуймо Богові за його прихід до нас, як кожне інше немовля, що приходить на світ. Перепрошуймо Господа за свої та інших людей провини, щоб він милосердився над нашими духовними слабостями. Часто повторяймо Господу, що любимо його та довіряємо йому справу нашого спасіння! Ісусе, Сину Божий, помилуй нас грішних! Пресвята Богородице, заступайся за нас перед своїм Сином, нашим Богом!
