З нагоди 110-річчя від дня народженням священномученика Олексія Зарицького в храмі Успення Пресвятої Богородиці села Струтин, що на Золочівщині, Митрополит Ігор звершив Архиєрейську Літургію. У цій церкві блаженний отець Олексій впродовж 1937-1946 років звершував душпастирювання. Парафіяльна громада шанує пам’ять про українського новомученика і слідує його вченням та прикладу смирення і любові.
На Святу Літургію зійшлися вірні села Струтин і сусідніх сіл. В храмі можна було побачити особисті речі священномученика Олексія Зарицького ― фелон та єпитрахиль. А також, як зазначив парох отець Іван Медвідь, під час Архиєрейської Літургії була задіяна чаша, яка є в цій церкві з 1874 року, тож нею теж користувався отець Олексій. Загалом у храмі є чимало речей, які належали священникові.
Звертаючись до парафіян храму Успення Пресвятої Богородиці, Митрополит Ігор у своїй проповіді акцентував на важливості бути вдячним Богові за все, що маємо в нашому житті. Особливу увагу приділив свободі від матеріальних статків і надмірності в усьому.
― Господь знає людську слабість, яка проявляється відносно матеріального добра, зокрема, грошей. Коли хтось із зібраного біля нього гурту звернувся, щоб він сказав, як поділитися спадщиною, Ісус відмежувався й не встрявав у подібні розборки. Відразу промовив: «… Глядіть і стережіться всякої захланности, бо не від нагромаджень і не від маєтку залежить життя людини» (Лк 12,15). Після того Христос розповів людям притчу, яку читають та слухають різних коментарів, до сьогоднішнього дня, а це уже дві тисячі років, бо вона завжди актуальна. Коли говорить Бог, його повчання не відноситься до одного дня, лиш завжди живе і вчить вірний люд, ― розповів Митрополит.
Йшлося про багату людину, без імені, якій дуже щедро зародила нива. Багач бачив найбільше добро в своїх достатках, забуваючи, що найбільшим добром людини є Господь, який покликав людину до життя, даючи їй безсмертного духа! Розвалював клуні, занедбуючи духа; збирав матеріальні добра, оголюючи себе від духовного забезпечення!
― Та людина не надала слова Богові у своєму житті; чоловік не звертався до Бога, не пізнав волі Господа, який благословив йому великий урожай. Ісус назвав його нерозумним, бо той не користувався розумом, просвіченим світлом Святого Духа, усе своє поставив наперед. Необхідно багатіти в Бога, а не гнатися за матеріальним добром. Багатша та людина, яка ковтає шматок хліба з вдячністю Богові, як та, яка посідає великі багатства, не вбачаючи Господнього благословення! ― завершив проповідь владика Ігор.
Завершуючи Божественну Літургію, Митрополит Ігор звернувся до присутніх у храмі з проханням про молитву і піст за наших воїнів:
― Знаю, що молитися і пам’ятаєте. Просіть Бога за наше військо. Пригадую, що у вівторок для нашої Львівської Архиєпархії є піст за наших військових. Наші хлопці очікують від нас духовної допомоги. Стараймося їх духовно підтримувати.
Отець Іван Медвідь подякував Архиєпископові за те, що в такий важливий для парафіяльної спільноти день, 110-ліття священномученика Олексія Зарицького, молився разом із ними.
― Дякую, владико, що написали до цього дня молитву до Бога та за заступництво отця Олексія. Ми з особливою пошаною бережемо пам’ять про отця Олексія Зарицького, знаємо про його життя багато і переказуємо з покоління до покоління. Він є для нас прикладом у підтримці тих, хто має потребу. Про таке служіння священномученика свідчить одна історія з його життя: будучи вже два роки священником, отець Олексій якось приїхав додому. Батько дав йому гроші, щоб купив собі чоботи і плащ. Та священник повернувся без нічого. На запитання батька, де це все, відповів, що побачив людей, які мали більші потреби. Це сьогодні дуже відгукується до нашого Євангелія, ― розповів отець Іван. ― Ще одна історія розкриває його щедрість: отець Зарицький колись жив у плебанії недалеко нашої церкви. Це приміщення в радянські часи забрали. Якось прийшли до нього бідні люди, та господиня, яка працювала в нього, випровадила їх. Коли священник це побачив, то відкрив свій льох і сказав, щоб брали, що хочуть.
Не перестава дбати про людей і будучи на засланні в Сибіру. Коли його вже відпустили, а це була субота, залишився до понеділка, щоб в неділю відслужити Святу Літургію і причастити людей. Після звільнення знову поїхав в Казахстан, де на засланні перебувало багато українців, бо знав, що там люди потребують Господа і благословення. Так без прописки і документів служив у різних місцях. За це його знову засудили до табору. Так в засланні він і помер.
Після завершення Богослуження для усіх присутніх виступив Духовий оркестр навчального центру Національної гвардії України під керівництвом штаб-сержанта Ігоря Стефури.
