Чотири року тому, в навечір‘я празника Введення до храму Пресвятої Богородиці в Краківці, був струм, але в храмі панувала темрява. Сьогодні не було струму, але було світло. Де перемагає мудрість, там домінує світло. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у своєму душпастирському слові до вірних храму св. Миколая смт. Краківець під час Великої Вечірньої з Литією, в навечір’я свята Введення до храму Пресвятої Богородиці, 3 грудня 2022 року.
“Ти – сповіщена пророками, слава апостолів, похвала мучеників і всіх землян відродження, Діво – Мати Божа, бо через тебе ми з Богом примирилися. Тому шануємо твій вхід у храм Господній, з ангелом усі співаючи тобі: Радуйся, Пречиста, – що нас спасаєш молитвами твоїми“. (З Вечірньої свята)
Після спільної молитви з нагоди празника Введення до храму Пресвятої Богородиці владика Володимир звернувся до краківчан з духовним батьківським словом.
Архиєрей поділився своїм спостереженням і радістю від того, що в цей вечір хоч і село знеструмлене, проте у храмі є світло. Зі смутком пригадавши, як чотири роки тому, у цей самий час, у цьому селі він застав струм, але в храмі панувала темрява.
«Можна багато над тим роздумувати, аналізувати, але не йдеться про те, щоб шукати винного. Ні, не в тому суть. Моя відповідь є дуже проста — дякую, що в Краківці перемогла мудрість! Де перемагає мудрість, там завжди є світло і вирішення будь-якої проблеми чи виклику», — наголосив єпископ-помічник.
Відтак він зауважив, що цієї вечірньою молитвою розпочинається не лише недільний день, а також празник Введення до храму Пресвятої Богородиці, що, для Краківця є своєрідним другим празником, напередодні престольного — святого Миколая.
Коли аналізуємо це свято, — каже владика Володимир, — роздумуємо над тим, яке місце має храм в нашому житті. Наскільки було важливо для Йоакима і Анни, що вони віддали Марію до школи при храмі в Єрусалимі. Не лише тому, що склали обіцянку перед Богом. Але напевно вони знали для чого складають цю обіцянку.
Архиєрей наголосив, що приналежність до храму не є моментом ейфорії чи способом щось комусь доказати. І попросив: «Маю прохання до вас: щоб ви ніколи не думали і не говорили, що Бог є один, можна ходити хто куди хоче і якось воно буде».
«Звичайно, що Бог є один, але до Нього є дуже різні дороги. Часом з Ним можна розминутися. Ми знаємо з євангельського уривку, в якому Ісус каже що прийдуть до мене і скажуть: Господи, ми в Твоєму імені діяли, Тебе взивали. А Він відповість: я вас не знаю, бо ви собі якогось іншого бога знайшли і думали, що це є я», — застеріг архиєрей.
І додав: «Виходячи зі ситуації, яку маємо в країні можемо собі робити висновок, що багато речей мають значення. Зокрема наше релігійне життя має значення. Ми собі можемо думати, що воно є все одно, але так не є. Дуже важливо, щоб ви розуміли ким ви є, до якої Церкви належите. Бо приналежність до Церкви не полягає лише в тому, щоб отримати свідоцтво про хрещення, а це найперше життя цією церквою».
Також єпископ-помічник зі Львова підкреслив особливість і важливість душпастирства на кожній парафії.
«Я щиро радію за цю парафію найперше тому, що тут є душпастирство. Церква – це не бюрократична установа, де є священник, дяк, паламар. Часто ми під словом церква розуміємо священника, який править. Кажемо, де він править? Ні, священник не править, він душпастирює. Його завдання душпастирювати, що означає вести людей до Бога», —сказав Преосвященний Володимир.
«Ми маємо заповіді, знаємо якою Церквою ми є. Ми тримаємося найперше Церкви. Тому я щиро дякую вам за розуміння, за мудрість. Дуже радію, що є багато діток, які приходять сюди молитися. Бо Церква — це найперше школа молитви», — зазначив архиєрей.
За його словами, саме душпастирство — це те, чого всі разом так сильно прагнули для Краківця.
«В чому воно полягає? Це праця з дітьми. Це прощі, на які ви їздите. Це потужна соціальна праця через різні ярмарки. Це праця з «Матерями у молитві». Це молодь, яка в новому катехитичному класі переглядає фільми. Ми вас бачимо у соціальних мережах. Також дякую за трансляції регулярні з цього храму. У неділі та свята є більше Богослужінь, щоб всі мали можливість взяти участь. Душпастирство – це не механізм, щоб когось принизити, щоб комусь доказати. Це є служіння людині для її спасіння», — зазначив архиєрей.
Опісля було зачитано Декрет Архиєпископа і Митрополита Львівського Високопреосвященнішого Ігоря про відкликання з уряду адміністратора парафії о. Степана Грицана та призначення о. Ярослава Заричанського
«Іменую всечесного отця Ярослава Заричанського адміністратором парафії святителя Миколая Краковецького деканату у селищі Краковець Яворівського району Львівської області та наказую якнайскоріше звернутися у відповідні органи державної влади установи для проведення змін реєстрації керівництва релігійної організації та усіх інших пов’язаних з цим дій», — мовиться у Декреті Митрополита Львівського.
«Я щиро дякую вам отче Степане за це служіння. Ви вже тут не маєте обов’язків, але маєте привілеї. Найперше – це любити людей і бути любленим. Цього жодний документ не регулює. Отець Ярослав отримує обов’язки і також привілеї. Любити людей і бути любленим, саме з цього розпочинається душпастирство. Якщо людей не любити, їм не можливо послужити. Важливо бути відкритим на мудрість як дар Святого Духа. Першим параграфом будь-якої посадової інструкції є людяність і любов до людей. Дякую за служіння і послух. Нехай Господь всім товаришує на Многії та благії літа», — додав, висловлюючи подяку своїм священникам, владика Володимир.
Від імені парафіян подяку отцю Степану Грицану за служіння зачитала пані Оксана Чолач.
«Мені випала дуже почесна і хвилююча мить. Подякувати вам, отче Степане, від імені всіх парафіян за бездоганно виконані обов’язки адміністратора храму святителя Миколая у найбільш тривожні і темні дні для нашої парафії, коли нависла над нею величезна небезпека і загроза знищення греко-католицької віри в храмі. Дякуємо за бездоганне служіння», — сказала пані Оксана Чолач.
«На тлі війни ми чітко побачили як ворог використовує найменшу нагоду, аби розділити, розсварити і тим самим нас послабити, щоб закорінитися у нашу духовність, спотворити її і нищити нас. Війна знімає усі маски і чітко розставляє акценти. Ми опинилися перед вибором: або обираємо єдність у світлі Христа, або залишаємся у тіні власної гордині», — мовилося у подячному слові парафіян.
«Найперше, що пролунало в церкві у холодну зимову ніч, коли серед темряви переможно спалахнуло світло і в грудень зайшов Великдень, перше, що пролунало – це була молитва за єдність парафії. Яку очолив владика Володимир, з отцем Степаном та Романом і взяли обов’язки вести на курс світла до Христа. Від щирого серця дякуємо за жертовне служіння, Прийшло на парафію довгоочікуване переосмислення окреслене словом «метаноя», принесло безцінний досвід формування і росту. Дякуємо, що були правдивим, послідовним і безкомпромісним у питаннях віри. Дякуємо за розігріте серце», —зазначили у словах подяки парафіяни.
У свою чергу о. Степан Грицан подякував Богові за досвід служіння в Краківці і зауважив, що його у цьому служінні найбільше підтримувала любов до рідної Церкви. Також священник подякував владиці Володимиру за довіру, підтримку і певні напрямні і допомогу у служінні.
«Я як священник збудований Вашою поставою як єпископа,який був зі своїм народом. З усіма нами, хто тоді прийшов і молився з нами вервицю перед зачиненими дверима храму», — сказав він.
А новопризначений адміністратор парафії о. Ярослав Заричанський, дякуючи усім за спільну молитву, пригадав ким є єпископ і якою є його роль у Церкві.
«Де є єпископ, там є Церква. Єпископ, який приїжджає на парафію не є високим гостем, тому що єпископ приїжджає до себе до дому, до спільноти. Бо він має повноту влади через апостолів від Ісуса Христа», – підкреслив священник.
Завершився святковий вечір спільним чаюванням та спілкуванням у катехитичному класі парафіяльного будинку.
