Ми радше готові себе ідентифікувати з Лазарем. Думаємо, що є сильніші і багатші від нас. Вони мають дбати за інших чи навіть за нас. Але чим можемо послужити ми? Тут не конче робити багато, але те, що можемо. Можна старатися так жити, щоб нічого поганого не зробити. Але цього замало. Бо багач, на перший погляд, також не робив нічого поганого. На це звернув увагу єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час проповіді в Архикатедральному соборі святого Юра у 22-у неділю після Зіслання Святого Духа.
«В наш час багато говориться про стратегічне планування. Можна вважатися успішною людиною, мати дім, благополучну сім’ю, добру працю, забезпечену пенсію. Але важлива далекоглядність. Для чого це все? Важливо розуміти, для кого і для чого живу це життя? Куди його інвестую? Нажаль не завжди є час на такі думки, бо людина зайнята, забігана. А вкінці може вийти так, що прожили життя суцільних втрачених можливостей, хоча ніби все мали», — закликає до роздумів прпоповідник.
Відтак архиєрей звертає увагу на сьогоднішнє євангельське слово Луки, яке на його переконання, може нам допомогти правильно зорієнтувати наше життя.
Отож, перед нами повстають два персонажі: багач і бідний Лазар.
Зі змісту цього уривку ми дізнаємося, що багач вважав себе елітою, мав розкішний одяг, щодня бенкетував, а після смерті опинився на місці мук. Все мав, але водночас змарнував життя. Навіть не знаємо його імені.
На думку владики Володимира, проблема багача не була в багатстві, бо багатство саме в собі не є чимсь поганим. Його проблема була в тому, що він нікого поруч себе не бачив і не потребував. Був сам собі богом, думав вічно жити в розкошах на землі. Це короткозорість. Він своїм способом життя сам закрив собі двері до неба, бо не чув стуку Лазаря у двері свого дому, який хворий і убогий лежав при його воротах. Хоча можливо він навіть за рахунок таких як Лазар розбагатів.
Натомість Лазар, Ель Азар – дослівно означає Бог помагає. перебував перед дверима дому багача та бажав насититися тим, що падало в багатого зі столу; навіть не залишками їжі на столі, а крихтами, які падали на землю. Собаки лизали його рани – це вся медична опіка, яку він отримав. Тварина виявилася більш співчутливою та мудрішою від людини.
«Бачимо цілком іншу картину після їхньої біологічної смерті, коли небо є закрите перед багачем, а відкрите перед Лазарем. Чи лише бідність подарувала Лазарю спасіння? Чи це була головна його заслуга чи критерій для спасіння? Лазар не нарікає на це, що не може змінити. Навіть в критичній ситуації виконував Божу волю, вдячно приймав те, що мав», — підкреслює проповідник.
І додає: «Багач просить, щоб Авраам післав до нього цього Лазаря, якого цілої простягнутої руки не бачив під дверима свого дому. Тепер багач був би задоволений кінцем пальця, щоб зволожив йому губи. Цілої простягнутої руки не бачив, а тепер просить палець – це досить цікаво, навіть іронічно».
«В чому була трагедія багача за життя на землі?» — запитує владика Володимир і роздумує: «Він не противився Богові, жодним чином не утискав убогого Лазаря. Але він його не бачив, не зауважував. Багач можливо думав, що буде вічно бенкетувати, а Лазар буде вічно бідувати. Простягнута рука Лазаря була рукою допомоги багачу в перспективі на вічність. Багач сам за життя збудував довкола себе потужний бар’єр, який став згодом для нього загибеллю. Така небезпека чекала і його братів. А після смерті вже неможливо щось змінити».
«Якщо закриємо наші очі, серце, дім, до нас не дійде заклик Святого Письма. Тут не допоможе ні Мойсей ні його послідовники. Сьогоднішнє Євангеліє не хоче нас знеохотити, але додати мужності йти доброю дорогою, яка провадить на лоно Авраама. Багач нажаль усвідомив запізно. Маючи все, в одну мить лишається без нічого. Багач за життя не бачив у постаті Лазаря рятівного ангела», — застерігає єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
