22 неділя Гл 6,11-18; Лк 16,19-31
Ісус Христос розповідав присутнім дуже цікаву притчу, уважаю, що вони цікаво прислухалися до кожного його слова. Відразу вказав на одного багатого чоловіка та на його одежу. Не говорив про його матеріальні статки, про його багатства, поле, вівці чи верблюди, лиш про розкішну одежу, що визначала високий стан забезпечення та вишукані щоденні бенкети.
Мабуть, не одна особа, яка почула цю притчу, заздрила цьому чоловікові, що носив такий помпезний одяг та щоденно бенкетував. Багато було слухачів, що їм бракувало куска хліба, ходили у скромних лахміттях, а тут – багряниця та бенкети! І в протилежність тому, Господь сказав про бідного Лазаря, який лежав у струпах перед ворітьми багатого, але ім’я багача невідоме. Лазар, навіть, не мав свого обійстя, тому лежав при чужих воротах. Страшно терпів болі від покриття тіла струпами, на ньому не було живого місця, трудно було шкробати сверблячки, які проявлялися, бо відразу кровоточило зі струпів. Дуже важка недуга напала на бідну людину.
Апостол Лука написав, що хворий лежав, мабуть, не міг сам піднятися? Але не був залишений обслуги, бо, принаймні, собаки зауважували його та приходили лизати рани. Не приходили люди, можливо, хтось? – а собаки добачали недужого та чинили йому полегшення своїм скромним піклуванням: облизуванням ран.
До усього, Лазар лежав голодний, мав лише скромне бажання насититися тим, що падало зі стола у заможного чоловіка. Дві людини, що були поряд: багатий чоловік, із надлишком усього і хворий бідака, який потребував милосердя та якоїсь опіки, яку могла вчинити багата людина.
Заможний чоловік міг винайняти чи віддати якусь зайву кімнату зі свого володіння, найняти лікаря чи опікунку, щоб приглянути за хворим, словом, ділитися своїм багатством, проявити милість, а він, багач, навіть, окрушин з-під стола не пропонував Лазареві!? Можливо, багатій відвертав свої очі, щоб не звертати уваги на Лазаря, вірогідно, не хотів чути, щоб той, часом не просив у нього допомоги. Гордовитий чоловік не бажав вчитися дíла милосердя, егоїзм та самолюбство насичували його, почувався самодостатнім та забезпеченим.
Розповідаю вам детально, про що передумую, перечитую, бо ви не маєте часу над тим застановлятися, приходите у храм, щоб почути готове роз’яснення такого чи іншого уривку Святого Писання. Ми можемо порівнювати своє життя, особливо, коли терпимо різні недуги з болями, наприклад, Лазаря. Признáємо, що маємо свій кутик для проживання й не перебуваємо під чужими ворітьми; не голодні, хтось із рідні чи близьких, таки, прибуде нас відвідати; не відчуваємо таких гострих болів, якими був обложений Лазар, бо був покритий струпами, з-під яких витікав гній, ніхто не підійшов до нього, крім, собак, що акуратно облизували гній…
Ісус нічого не згадував про незадоволення Лазаря, про звинувачення ним Бога чи ближніх, навіть, змирився з тим, що до нього ніхто не наближався. Не дорікав багатій людині, яка так гойно розкошувала від своїх надмірних достатків, зрештою, Господь у свій спосіб погоджувався на щедрі помноження статків багатої людини!
Цікавий погляд висловлює святий Іван Золотоустий: «Коли ти перебуваєш вдома, приходить бідний, який продає Рай і каже: дай хліба і отримай Рай; дай зношену одіж і отримай Небесне царство; і не кажу тобі скільки (потрібно дати)… посилаючись на (свої) нестатки…» (св. Ів. Золот. «Бесіда ΙΙΙ про милостиню, про багатого і Лазаря» п.3). Дай стільки, скільки уважаєш, скільки можеш! Дві лепти дала бідна вдова, останнє, що посідала, як свої достатки.
Історія тих осіб на землі закінчилася тим, що помер Лазар, душу якого понесли ангели – й помер багач, якого поховали. І тут Ісус Христос розкриває інший сюжет життя тих самих осіб: Лазаря та багатого чоловіка. Лазар опинився на лоні Авраама, спасенний і щасливий; а багач, тепер уже нужденний та терплячий мучився у полум’ї й терпів велику спрагу. Аж із пекла колишній багач побачив Авраама та Лазаря, він просив, щоб Лазар вмочив кінчик пальця у воді та охолодив його язик. Але Авраам, про якого знав багатий чоловік, називаючи його дитиною, пригадав йому злиденне життя Лазаря на землі та розкішне його життя. На землі багач не жалів Лазаря, не цікавився його хворобою та жалюгідним станом, не пожалів й не допоміг йому. Лазар був для нього чужим та непотрібним чоловіком, ніби, не людиною?! Багатий мав можливість купити Небо через милосердя та милостиню до потребуючих, а в другому світі час милостині уже минув.
Багач назвав Авраама батьком, на це святий Іван Золотоустий відповідає: «Як ти називаєш його батьком, не вчинивши того, що належить чинити синові? Він батько тих, хто ходить у світлі. Не існує спілкування світла з темрявою. Не називай його батьком. Ти по жорстокому сумлінню син пітьми й пекла. Як називаєш його батьком, не милосердившись на сином його, Лазарем» (св. Ів. Золот. «Бесіда ΙΙΙ про милостиню, про багатого і Лазаря» п.9). Тоді багатий згадав про своїх братів й просив Авраама, щоб той послав Лазаря до них, пригадати їм, щоб не прийшли на місце мук. Авраам пригадав, що вони мають Мойсея та пророків, хай їх слухають й цього вистарчить до спасіння. Авраам наголосив на закон Мойсея та пророцтвах пророків, які слід виконувати, щоб отримати спасіння, не піддаючись наставанню багача, щоб мертві приходили напоумляти живих на землі.
Ось такий кінець багатої людини, яка жила, лише, для свого задоволення, не допомагаючи ближньому. З другого боку, терплячий важкі випробовування Лазар, який за свою побожну терпеливість, отримав вічну нагороду. Маємо представлення двох осіб, які жили на землі, мали різну долю, могли бути обидва спасенні, але один з них, вибрав шлях пітьми й погубив себе!
Хай добрий Господь допомагає нам робити правильні та спасенні обрання в нашому житті! Пресвята Богородице, рятуй наш народ він напасті лютих ворогів!
