20 неділя Гл 1,11-19; Лк 7,11-16 (о. Тур.) с. Зашків 30.10.2022.
Дуже цікавий випадок описав святий апостол Лука, який стався в околиці міста Наїн. Він пише про дві великі процесії, які рухалися одна напроти другої. Спочатку представляє Ісуса, його учнів та велику юрбу людей, які рухалися поволі до міста. Інший довгий похід приближався до брами міста з мертвим сином вдови. Майже у брамі зустрівся похід господаря життя, Ісуса Христа, з іншого боку слідувала велика юрба за мертвим сином, одинаком вдови з Наїн. Словом, відбулася зустріч життя і смерті, в якій Бог, як пан, володар життя, легко й просто переміг смерть.
Господь побачив матір, яка побивалася за мертвим сином, бо ніхто її не потішив, ніхто не допоміг й звернення Ісуса: «Не плач», здавалося звуком безвідповідальної луни. Але, ні! Ісус, «порушуючи закон», так уважали законовчителі, повернув мертвому життя, а законовчителі, які уважали себе за осіб, що ходили в упевненості святості, нічим не допомогли жінці-вдові!? Показалося, що смерть на землі підвладна Богові, бо Син Божий помер на хресті, але воскрес, тим самим переміг смерть!
Ісус звернувся до мертвого юнака, що лежав на нарах, словами: «Юначе, кажу тобі: встань». І той встав й почав говорити, а присутні пройнялися неймовірним страхом, бо ніколи з таким не зустрічалися й стали Ісуса називати Великим пророком! Не здобулися на рівень, щоб признати Ісуса за Бога, лиш переповідали, що Бог відвідав свій народ!? Хоч, правду сказати, Господь завжди є поміж народом, який він відкупив від вічного покарання.
Ми з вами є народом Бога, кого він любить й кому допомагає. Хтось скаже, як допомагає, коли терпимо таку війну з російським агресором, який безсоромно бреше та випалює нашу землю, бо це є стиль його життя і виходить, що батько загарбників – диявол, на кого покладаються!?
Господь промовив переконливими словами до юдеїв: «Ваш батько – диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в правді не встояв, бо нема в ньому правди…» (Ів 8,44).
Коли хтось звинувачує Бога у цій війні, тоді, як такі особи зуміють пояснити смерть Ісуса, Боголюдини, на хресті, яка витерпіла страшенні та люті муки перед смертю, нікого не звинувачуючи?!
Із сьогоднішнього короткого тексту Святого Писання ми розуміємо надзвичайно прихильне відношення Бога до людини, яка терпить усілякі випробування. Ми свідомі багатьох смертей наших воїнів, які в ім’я вільної України, її долі, захищаючи свій народ, багато, віддають своє життя!? Господь слідує за кожною домовиною наших воїнів-рицарів й каже, щоб не плакати, бо такі воїни – праведні захисники свого народу, які свідчать про велику любов: «Більшої любови ніхто не має, ніж та, коли хто душу свою покладає за своїх друзів» (Ів 15,13).
Ісус Христос поклав своє життя за увесь людський рід, наші лицарі, кладуть своє життя за свій народ, теж, захищаючи мир у світі!
І святий апостол Павло, пишучи листа до галатів, дуже дивувався, що люди, яким він проповідував слово Боже, покидають правдиву віру, а чіпляються «благовісток». Він уболівав над такими особами, що шукали себе, а не служили Богові. Апостол голосив Євангеліє, науку Ісуса Христа, яка веде до спасіння, а не догоджував людям. Як і колись, так і в наш час, знайдуться такі негідні особи, які йдуть за впливом злого духа й баламутять слабосилих у правдивій вірі. Святий апостол Павло виголошував таким особам анатему, тобто, відлучення від Церкви, бо вони вибрали дорогу прокляття! І з великим болем написав: «Повідомляю вас, брати, що Євангелія, яку я вам звістив, – вона не від людей» (Гл 1,11). Кожна людина вибирає для себе дорогу спасіння або – прокляття! Дякуймо Богові за правильний вибір дороги спасіння!
Сьогодні, дорогі та достойні богомольці, молився з вами за усіх вас і особливо, за отця Володимира Грицайка, пароха цього храму, який святкує 60 років уродин! Автор псалмів написав: «Бо всі наші дні пропали, і ми зникли в твоєму гніві. Наші літа прирівнялися до павутини. В них дні наших літ сімдесят років, якщо ж в силах, вісімдесят років, і більшість з них труд і біль…» (Пс 89,9-10).
Дорогий отче Володимире, вам ще далеко до сімдесяти, коли почнеться труд і біль, бо Господь ще має якісь позитивні плани для вашого звершення. А, можливо і в 70 чи 80 років, хвороби не будуть вас тривожити, щоб довершити ще багато добрих та спасенних діл! Дякую, дорогий отче, за ваше витривале та витримане служіння, за позитивний духовний вклад в скарбницю нашої Церкви!
Хай Господь благословить вас духовною енергійністю, мудрістю розуму, силою волі, рівновагою духа в труднощах, посилає вам оточення мудрих людей, надихає на звершення молитовного служіння та дає доброго здоров’я на багато років гідного священицького життя! Хай вірні люблять і поважають вас ще більше, а ви любіть їх завжди щиро! Пресвята Богородице, візьми в опіку та під свій омофор цього доброго Божого священика, Володимира Грицайка!
