20 неділя 2Кр 11,31-12,9; Лк 6,31-36. Євр 13,7-16; Ів 17,1-13 (о. Тур). Львів 23.10.2022.
Ісус Христос порушив нелегку тему життя, що відносилася до життя між людьми. Він звертався до людей, що дуже актуальне і в наш час, щоб робити людям так, як ми бажаємо, щоб і нам чинили. Коли навкруги існує корупція, треба вириватися з цієї ситуації й пробувати жити по-іншому, бо корупційний спосіб життя не доведе добра, навіть, матеріального! Прийде час й усе поламається! Спаситель звертав увагу на позичання речей і навчав, щоб не чекати віддавання, коли хтось позичив.
Це важко розуміти, бо кожна людина розраховує на свій бюджет, свої статки, рівень проживання тощо. Звичайно, коли хтось має надлишок речей, продуктів, коштів і позичає, а, потім, з боєм вимагає віддачі, тут можуть зайти різні випадки та пояснення. Не знаю, як пояснити, коли хтось позичив, згодом, доробився, має чим віддати позичку, але не хоче цього робити?! Можливо, хтось погодиться, щоб не віддавали йому позичених, наприклад, грошей?! Але, коли людина, що позичила, перебуває у скруті, а та, кому позичила, доробилася надлишку, чому має мовчати й не вимагати свого? Ісус навчає дивитися з перспективою на вічність, бо у вічності Господь все вчинить по справедливості. Кривда завжди буде покарана!
Особи, які глибоко студіюють тексти Святого Писання, пояснюють, що Ісус мав на увазі бідних людей, що жили впроголодь, яким слід, було позичати, щоб вони виживали. І, можливо, траплялися різні ситуації, коли вони дійсно не могли віддати, щоб їм подарувати позичений борг. Вчинити діло милосердя, про що знає Господь й він завжди зуміє розплатитися з тими, хто чинить милосердя. Ісус звертає увагу на те, коли жити таким способом: ти мені – добре і я тобі – добре; ти мені – зле і я тобі – зле, що це – не спосіб праведного життя! Господь вказує на милосердя, тобто, дарувати людям промахи вчинені проти тих, хто чинить добро.
Він вказує на вищий спосіб життя, праведний: любити ворогів, добро чинити та позичати без очікування віддачі?! Це – не так просто, але він пригадує на велику нагороду, бо такі назвуться синами та дочками Всевишнього! Як сьогодні любити ворогів, що увійшли в нашу землю вбивати, грабувати та насилувати народ?! Коли Амалик воював з Ізраїлем, Господь сказав Мойсеєві, щоб вибрав сильних мужів та воював з Амаликом, бо він допоможе перемогти. Почався бій, а Мойсей молився з піднятими руками, тоді Ізраїль перемагав, коли ж Мойсей опускав руки – перемагав Амалик. Мойсей уже не міг стояти, його посадили на камінь, Аарон та Ор підтримували руки Мойсея аж поки Ісус Навин не розгромив Амалика та його військо (пор. Вих 17,8-13). Потім, Господь промовив до Мойсея: «… Запиши це до книги на пам’ять, і дай у вуха Ісуса, що: Знищеням знищу пам’ять Амалика з під неба» (Вих 17,14). Отже, Господь допомагав Ізраїльському війську перемогти ворогів.
Правда, що ми б хотіли відразу знищити ворога, який плюндрує нашу землю та вбиває наш народ, але людські плани та людські погляди не співпадають з Божими постановами, бо, коли б Господь чинив за людським велінням, усе б давно на землі було зруйновано, обернулося би пополом та румовищем. А, що сказати про любов Мойсея до Амалика чи любов ізраїльського народу до амаликитян? Що Мойсей та ізраїльтяни більше любили свій народ, як ворогів!?
У давнину, коли Ізраїлем правив мудрий цар Соломон, Господь розпорядився, щоб Соломон виконував Заповіді й був подібним у відношенні до Бога, як його батько, цар Давид. І спочатку царювання Соломон тримався Божих установ.
Згодом, цар Соломон покинув служити єдиному Богові, бо приносив жертви «… Астарті, огиді Сидонян, і Хамосові і ідолам Моава і їхньому цареві, огиді синів Аммона…» (1Цар 11,30). Хоч мудрий був Соломон, однак, дуже немудро чинив перед Господом й став ходити блудними дорогами, тоді Господь забрав у нього царство. Правда, задля обітниці вчиненої цареві Давидові, Господь залишив Соломонові, лише, 1/6 частину царства, решту посів Єровоам, який був втік до Єгипту, бо Соломон хотів його вбити.
Господь Бог обіцяв Давидові та цареві Соломонові, що царство, яке вони посідають, залишиться з ними тоді, коли вони будуть слідувати за Господнім Провидінням, слухаючи Господа, коли ж відступлять, понесуть поразку. Ми, як люди не маємо вибору, хіба змиритися з Господнім Промислом, що – наймудріше: неустанно молитися, як це робив Мойсей під час битви з Амаликом й очікувати Божого вироку. Любімо ворогів так, як їх любив пророк Мойсей, робімо їм добро, як робили ізраїльтяни амаликитянам, бо нагорода очікує нас від Господа! Пам’ятаймо про милосердя Боже та про жертву, яку з любові до нас приніс Ісус Христос на хресті, бо у такому ступені любові знаходимо неперевершену вершину! Молімося до Бога і благаймо, щоб він завершив цю війну та кровопролиття! Пресвята Богородице, рятуй нас!
