Брате, будь наслідником учня та апостола Івана, який може навіть трохи з молодечої наївності витривав на Хресній Дорозі. Хоча самої наївності було б недостатньо. Там треба було багато любові. Цього побажав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир на свято Воздвиження у храмі Всіх святих українського народу. Під час Архиєрейської Літургії єпископ-помічник звершив дияконське рукоположення Романа Цинкалюка.
«Щиро вітаю всіх у вересневий день, коли спогадуємо Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього», – зазначив проповідник.
Він пригадав, що коріння історії сьогоднішнього свята сягає у перші століття християнства.
«Надіюся, що всі тут присутні знають історію походження нинішнього свята. Так, важливо знати історію, що сталося хрестом Господнім, але набагато важливіше знати і жити тим, що сталося на Ньому. Про це нам пояснює євангельське слово. Наш Спаситель саме на хресті здолав гріх і смерть, віддав своє життя за весь людський рід, відкрив для нас Царство Небесне, для тебе і для мене! Ось саме тому цей хрест такий цінний для нас. На утрені празника молимося: «Хресте Христовий, надіє християн, керманичу заблуканих, пристане в бурі, підпоро вселенної, лікарю недужих, воскресіння померлих, помилуй нас!» – зазначив владика Володимир.
«Хрест – це набагато більше, ніж декорація приміщень чи прикраса для тіла. Він не просто дерев’яний, металевий, чи з прикрасами на шиї. Мій Хрест – це погляд на Ісуса Христа! Хрест дихає любов‘ю Спасителя, тому він є Животворящий», – наголосив архиєрей.
Проповідник зауважив, кожна людина в тій чи іншій сфері життя є розп’ята, переживає власну Голгофу.
«Багато речей чи подій нам спричинюють біль. Можливо, часто промовляємо, як Ісус, слова: Боже, де Ти є, чому Ти мене покинув? (пор. Мт. 27,46). Як ставитися до тих хвилин розп’яття, які щодня повторюються? Чи зможу свій хрест взяти і понести? Погляньмо на Спасителя, Він не покинув Хрест, а прийняв і виніс його на Голгофу. Він не сказав, що це проблеми людей. Він знав, що хрест є тимчасовим, бо за хрестом приходить Воскресіння та спасіння. Зрештою, Ісус Христос не мав свого хреста, він ніс хрест за Тебе і за мене», – роздумує він.
На його переконання, спрага Ісуса на хресті є спрагою за моєю любов’ю. Жоден «оцет чи жовч» матеріальних речей, а ще більше гріха не можуть втамувати цієї спраги. Людина може нести свій хрест тільки тоді, коли знає, для чого це робить, коли також її любов буде розп‘ята для Ісуса Христа. Це є благовість християнства. Хрест, який мав стати знаряддям сорому і смерті, став символом прослави, пошани і життя. Але в історії християнства завжди були спроби зневажити хрест. Старші пам’ятають, молодші можливо чули, як в другій половині 20 століття радянська система ставилася до хреста та християн. Християн переслідували, а хрести скидали з храмів і каплиць.
«Сьогоднішні часи не є винятком. Спроби «зневажити хрест» мають інші прояви, наприклад у пропозиції хибної кар’єри, кращого життя на землі, де людина часом відважується топтати моральні цінності. А що там заповіді Божі, а що там піст, а всі так роблять… А що інші подумають про мене? Було б набагато легше жити, якби людина не звертала увагу, а що подумають інші. Ісус залишився майже сам з хрестом, але Він знав, для чого це робить. Хоча майже всі, навіть найближчі, покинули Його», – додав архиєрей.
Відтак він наголосив, що сьогодні стаємо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Романа, який у своєму служінні пране бути свідком розп’ятого та воскреслого Ісуса Христа. Тому брате, будь наслідником учня та апостола Івана, який може навіть трохи з молодечої наївності витривав на Хресній Дорозі. Хоча самої наївності було б недостатньо. Там треба було багато любові.
«Боротьба чи зневага хреста є зневагою Бога. Війни проти Бога ще ніхто не виграв, бо зброя Бога – це любов до людини. І якщо людина цю любов відкине, то вона приречена на загибель», – наголосив владика Володимир.
«Хрест бачимо на куполах наших храмів, каплиць, він є в наших домівках. Сьогодні він є прикрашений та виставлений на тетраподах святинь. Хрест нагадує завжди, куди ми йдемо, яка ціль нашого життєвого паломництва. Важливо це усвідомити, а ще більше цим жити!» – жодав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
