Заповіді Божі є фундаментом для християнського життя, це перебування на добрій дорозі, але важливо ще рухатися вперед, до цілі. А це вже особисте покликання кожної людини.
Тому не біймося ставити питання про те, що я сьогодні особисто запитаю Ісуса? Що потрібно мені для того, щоб дійти до цілі? Це не означає, що я на поганій дорозі, але означає, що мені важливо зрозуміти як йти далі. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді у Архикатедральному Cоборі святого Юра у 12-у неділю після Зіслання Святого Духа.
«Крокуючи сторінками євангельського слова (МТ 19:16-26), в сьогоднішню неділю прямуємо разом з Ісусом Христом за Йордан, в Юдею, де назустріч виходить багатий юнак», — зазначає проповідник.
І пояснює, що цією ситуацією ламається певний стереотип, бо до Ісуса приходять не лише бідні чи хворі люди, але також багаті, які все мають, крім щастя.
За його словами, ця євангельська розповідь закінчилася драматично. Юнак припав до Ісуса, кажучи: «Вчителю, що робити, щоб мати вічне життя?» Тобто яка ціль життєвої подорожі, куди мені йти? Вірніше – як до цієї цілі дійти? Ісус наголошує на важливості виконання заповідей. Юнак каже, що дотримується їх. І ми віримо йому, що він дійсно намагався ще змалку їх зберігати. Хоча юнак є задуже впевнений в собі – це вже трохи насторожує.
В будь-якому випадку, — продовжує думку владика Володимир, — його серце прагнуло чогось більшого. Бо заповіді є тим захистом, щоб не зійти з дороги, щоб втриматися на дорозі. А юнак хоче знати позитивні вказівки, як по цій дорозі йти далі, до цілі. І це добра риса, коли людина чогось прагне в житті. Ми б сьогоднішньою мовою могли сказати, що цьому багатому юнаку бракувало дорожньої карти чи бізнес-плану, щоб зробити правильні інвестиції на перспективу.
На його переконання, Ісус хотів дати юнаку щось більше, кажучи: «Якщо хочеш бути досконалим, іди, продай, що маєш, роздай бідним, і ходи за мною. Тоді будеш мати скарб на небі».
«Молода людина потребує чіткого дороговказу, який не залишить її на роздоріжжі, а поведе до цілі. Тому Ісус дає євангельському юнаку такий дороговказ, водночас шанує його вибір. Він не каже: подумай сам, ти вже повнолітній, дивися, що тобі найкраще, де тобі комфортно… Подивися, як роблять всі… Багатий юнак знайшов чудового Вчителя, але ця педагогіка йому не підійшла, тому відійшов сумний.
Він відійшов сумний, бо мав велике багатство. Не важливо, звідки він це все мав. Можливо, заробив, хоча був ще молодий. Напевно, не вкрав, бо виконував заповіді, а одна з них каже: “Не кради”. Він міг отримати спадщину»,— зауважує проповідник.
«Цього треба хотіти. Можливо, цей хлопчина відчував, що не зможе всього забрати у вічність. Можливо, ця вся адміністрація була і тягарем для нього. Але цей виклик був все ж таки завеликий. Він вертається у свій будень»,— каже єпископ-помічник.
На переконання владики Володимира, Ісус не критикує багатства, Він багатим співчуває.
Він розуміє, як нелегко є таким людям. Євангелист Марко (10, 17) говорить, що Ісус любив цього юнака. Любов не можна купити, бо тоді юнак би купив її. Любов є даром, її можна або прийняти або відкинути. Любов дарує простір свободи, тому Ісус розпочинає закликом «Якщо хочеш». Він дає зрозуміти, що наслідування має бути добровільним актом, в жодному випадку не під примусом.
«Ми можемо часом ставитися з упередженням до закликів щодо жертовності чи благодійності, якщо вони, зокрема, звучать в церкві. Думаємо – знову щось треба, знову збірка. Багатство не є чимсь поганим, якщо воно служить, а не робить людину своїм рабом. Якщо воно є руках благородної людини, то можна в світі зробити багато добра. Є небезпека через матеріальні речі загубитися в житті, втратити це, що Боже, втратити перспективу, майбутнє, навіть Царство Небесне»,— переконаний Архиєрей.
І звертає увагу на те, що бути багатим – ще не означає бути щасливим. А також дуже важливо усвідомити важливу річ: жертовність чи благодійність служить не лише для інших, а й для нашого спасіння. Це не мусить бути багато. Важливо, щоб в цих процесах домінувала любов, щоби були правильно поставлені пріоритети.
«Хоча кожна людина має свою уяву про любов, чи радше свого адресата для виявлення цієї любові. Ісус любив згаданого євангельського юнака, мав для нього певний план, покликання. А юнак більше любив своє багатство. Тому їхні дороги розійшлися. Важливо в людині бачити особу, а не це, що вона має», — підкреслює владика Володимир.
Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії також звернув увагу на те, що у вересневі дні розпочинається навчальний рік. Відтак багатьом людям важливо знайти престижний навчальний заклад з надією, що він дасть путівку в життя. За часів Ісуса Христа важливо було знайти доброго вчителя. Це актуально і зараз. Цього вчимося у храмі, слухаючи Слово Життя.
«Храм – це школа, яка дивиться на велику перспективу, провадить до вічної радості. В цій школі завжди присутній великий Вчитель. Вчімося, куди правильно заінвестувати своє життя»,— звертається з проханням владика Володимир.
Фото з архіву
