Рм 15,1-7;
Мт 9,27-35 (о. Тур)
Ісус Христос чинив багато різних чудес, Він не тільки оздоровляв, а й мертвих воскрешав, а через віру осіб ті, хто були хворі, торкаючись Його одежі, одужували. Якийсь начальник у місті просив Ісуса, щоб оживив його мертву дочку, Спаситель прийшов до його дому, взяв дочку за руку – і мертва ожила, підвівшись, стала на ноги (пор. Мт 9,25). Увійшовши в іншу хату, за Ісусом прибули двоє сліпців, які просили змилування. Господь запитав їх, чи вони вірять в те, що Він може їх оздоровити? Сліпі без вагань відповіли, що вірять, а Ісус до них промовив, щоб сталося за їхньою вірою. Сліпі вмить стали бачити та прославляли Ісуса, хоч Він заборонив їм про це розповідати. Ми розуміємо, що сліпці стали бачити не лише тому, що вони вірили, але причиною їхнього оздоровлення стала воля Бога, воля Христа, Його слово відкрило очі сліпцям! Благальні слова сліпців дуже доторкнулись Ісуса, Він ніби не мав сили опиратися цьому впрошуванню, лиш запитав, чи мають довіру до Нього, що Він здібний це вчинити. Хворі довіряли – Ісус оздоровив їх!
Люди не відпускали Спасителя швидко, бо відразу привели німу людину, біснувату. Ісус прогнав біса й німий чоловік заговорив. Реакція людей була пречудова: «… Ніколи не було такого в Ізраїлі». Люди перемовлялися поміж собою, втішалися побаченим чудом, їх огортало неймовірне відчуття! Але не усі так думали! Фарисеї вчинили неймовірну заяву: «… То князем бісівським виганяє Він бісів» (о. Тур). На що вони покладалися та з чого брали, що Ісус виганяє бісів князем бісівським? Вони, мабуть, судили по своїх силах, що не могли ані чуда вчинити, ані біса прогнати. Здогадуємося, що народ вдавався до фарисеїв як до вчених людей, служителів синагоги, щоб допомогли їм в трудних годинах, а тим не залишалося нічого, як лиш розводити руками, що їм не під силу допомогти ближнім. Фарисеї були умільцями звинувачувати та наговорювати, старалися принижувати Ісуса, а побачити Його чудодійну силу, признати Його за Спасителя світу, як вчені особи у Святому Писанні, не зуміли. Відали говорити про Бога, вміли навчати Закону Божого, виконували певні приписи, але не мали сильної віри, бо вірили так, як їм вигідно. Сам Ісус говорив про таких: «В’яжуть важкі, непосильні тягарі й кладуть на плечі людей, а самі пальцем не хочуть поворухнути» (Мт 23,4). Ось служіння представників синагоги та провідників народу! Вони не служили Богу, лише шукали нагоди, щоб звинувачувати Ісуса та позбутися Його! Дякуймо Богові, що Він дарував нам віру, що знаємо Його, стараємося Йому служити, виконувати Його Закони та святу волю! Пам’ятаємо, що після короткого життя на землі здамо звіт із нашого життя перед Богом і будемо очікувати нагороди. Поступаймо так, щоб уникнути вічного покарання!
Наша Церква сьогодні згадує про святих Отців шести вселенських Соборів, які скликує, звичайно, Папа – бувало, що імператор в погодженні з Папою давніше брався за таку справу. На Собори з’їжджаються патріархи, митрополити, єпископи, теж священники. На таких Соборах вирішують справу віри, проголошуються догми, тобто правди, які слід приймати й виконувати. Приймають певні рішення по інших питаннях, які впроваджують у життя вірних Христової Церкви. Свята Церква навчає, що Собори відбуваються під натхненням та дією Святого Духа. Рішення Соборів завжди потверджує Папа Римський. Ми згадуємо про перші шість Соборів, з яких перший відбувся аж 325 році. На цьому Соборі встановлено правду про це, що Ісус Христос є істинним Богом, також написали й потвердили «Символ віри». Наприклад, на четвертому Соборі в Халкидоні (451) проголошено догмат про те, що Ісус Христос є правдивим Богом і правдивою людиною в одній Особі. Чому піднімали такі питання? Тому що появлялися неправдиві вчення певних осіб, єресі – тоді скликався Собор, щоб вияснити вчення по правді! Всього відбувся 21 Собор, останній називають Другий Ватиканський Собор (1962–1965). Так коротко, щоб пригадати про Собори, а хто бажає більше пізнати, такі легко знайдуть через комп’ютер в інтернеті відомості про них.
Сьогодні ми посвятили храм Божий у вашому селі під назвою святих рівноапостольних Володимира та Ольги, що збудований 1993 року. Хоч поряд знайдемо дорожчі будови, кращі, однак жодна з них не зрівняється із призначенням храму Господнього. В храмі відбуваються приношення безкровної жертви Богові, найважливішого моління, яке може коли-небудь відбуватися на землі! Вірні збираються у храмі на молитву, щоб спільно дякувати Богові за Його добродійства, благати його о прощення прогрішень, прославляти Господа, просити про різні потреби, зокрема, молимося про найшвидше завершення війни, яку Бог закінчить людськими руками! Не забуваймо, що у храмі перебуває сам Господь у кивоті під видом хліба та вина, у пресвятій Євхаристії. Тому в храмі слід зберігати тишу, а при перетині середньої лінії церкви, що умовно проходить від престолу до вихідних центральних дверей, треба перехреститися й поклонитися Богові. Кладіть на собі гідний знак святого хреста, щоб складені три пальці торкнулися чола, грудей та рамен, бо це пригадує нам хрест, на якому помер за нас Ісус Христос. Тим показуємо шану та любов до нашого Спасителя! Дбайте, щоб у храмі були живі квіти, не прикрашуйте святиню штучним зіллям, бо навіть нікому із живих людей не даруємо їх! Престол потрібно тримати у чистоті, щоб на ньому не лежали жодні зайві речі, навіть квіти не ставити, щоб на обрус не опадав пилок, пелюстки тощо. Митрополит, Праведний Андрей, написав, що священник не може опиратися на престол, бо престол це – символ Ісуса Христа, ніхто б не дозволив собі опиратися на Нього! Дещо коротко пригадав усім нам про храм та його призначення.
Дякую за вашу участь у будові, утриманні та прикрашуванні храму! Усім, хто чим-небудь причинився для будівництва Божої будівлі, прошу у Господа благословення, мудрості, сили духу та доброго здоров’я! Молімося за мир в Україні, щоб ця війна, розв’язана російським агресором, була припинена найшвидше Господом! Завершую це слово зверненням святого апостола Павла до римлян: «Бог терпеливості і утіхи хай дасть вам бути однодумними між собою – в Христі Ісусі, щоб однодушно, одними вустами ви славили Бога й Батька Господа нашого Ісуса Христа» (Рм 15,5-6; о. Тур).
+ Ігор
Митрополит Львівський
31 липня 2022 р. Б., храм святих Володимира і Ольги, с. Деревач
