1Кр 7,12-24;
Мт 14,35-15,11 (о. Тур)
Слава про Ісуса ширилася поміж народом. Люди пізнавали Його як цілителя, пророка, людину від Бога тощо, але Богом не називали. Бачили Його чудодійну силу, навіть здібність ходити по воді, роздумували про Нього як про визволителя Ізраїлю від поневолення римлян (пор. Лк 24,21). Народ вірив, що вистарчить доторкнутися до одежі Ісуса, щоб одужати від болісті – і так ставалося, що хворі видужували. Люди, які ходили за Ісусом і слухали Його, ставили собі запитання: «… Звідки в Нього ця мудрість і сили?» (Мт 13,54). Але не всі присутні так думали й судили! Певна когорта вченого народу, якою були книжники та фарисеї, висувала Ісусові питання про те, що Його учні перед їдою хліба не миють рук, бо уважали це порушенням Завітів предків. А Ісус їм відразу відповідав, що вони самі порушують Божі заповіді через передання. Так вирисовувалася реакція Ісуса на закиди лицемірів, які не боролися зі своїми хибами та вадами, але шукали помилок у ближніх! Ісус знав підступ грішних осіб, але старався навчити їх, приготовляти до пізнання правди, а не керуватися своїми грішними здогадами! Такі особи порушували Божі Заповіді, щоб видумані передання, видумки людей ставити понад Божий закон! Заповідь Господня проголошує: Шануй батька та матір; а передання стверджувало, що добро, яким би можна допомогти батькові та матері, є даром для Бога – і це вистарчало, щоб не шанувати батьків?! Ісус вказував, щоб виконувати Заповіді, у яких воля Божа, і це означало, що слід приходити з допомогою матеріальною для батьків. А видумане людське передання проголошувало: коли хтось складе присягу, що свої добра жертвує Богові на святиню чи літургійні цілі – такі не мають обов’язку підтримувати та шанувати своїх батьків. Господь не підтримує жодної присяги чи жертви, щоби кривдити батьків (див. «Ewangelie z komentarzem duszpasterskim» T. Loska, wyd. WAM Krakόw 2009, str. 311). Дуже неправильно, коли хтось людські закони ставить понад Божі Заповіді! Ісус пригадав присутнім твердження святого пророка Ісаї, що народ шанує Бога губами, тобто мовою, але далекий від того, щоб серцем любити Господа! Не вистарчить гарно й побожно, вчено та обдумано про Бога навчати, потрібно любити Господа цілим своїм серцем та всією своєю силою! Добре є вчинити аналіз свого життя й дати собі щиру відповідь мого відношення до Бога.
Сьогодні, у двадцяту річницю авіакатастрофи на військовому аеродромі Скнилів у Львові, коли загинуло майже 80 осіб різного віку під час авіашоу, молимося за світлий упокій їхніх безсмертних душ. Бракує тих осіб поміж нами, але вони живі у вічності й очікують зустрічі з нами після нашого перенесення до безсмертного життя. Пам’ятаймо, що ми стоїмо у черзі до вічності, не знаючи, скільки осіб перед нами і хто слідує за нами. Кожної секунди у вічність переносяться десятки душ (≈ 70-80), які являються на справедливий Божий суд відносно життя на землі та отримують нагороду або покарання. Ми не в силі нічого змінити, лише молитися за упокій тих, хто випередив нас переходом у вічність. Стараймося молитися за них часто, навіть кожного дня, щоб Господь помилував їхні душі. Пам’ятаймо і про свою душу, яка не вмирає, щоб через щире покаяння, виконання діл милосердя, молитву, любов до Бога та ближнього ми удостоїлися вічної нагороди. Життя минає швидко, вічність стає нам щораз ближчою! Боже добрий, змилуйся над нами!
+ Ігор
Митрополит Львівський
27 липня 2022 р. Б., Храм Христового Воскресіння, м. Львів
