Коли спогадуємо отця Миколу, пригадуємо, як він наголошував на тому, що тут, у селі Дубровиця, куколю ніколи не буде. Сьогодні молимося за нього і просимо його також берегти нашу Дубровицю. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді у храмі Покрову Пресвятої Богородиці с. Дубровиці Янівського протопресвітерату в часі Літургії з нагоди першої річниці смерті протоієрея Миколи Кушніра.
Архиєрею співслужили священнослужителі Львівської Архиєпархії. До спільної молитви долучилися парафіяни с. Дубровиця та родина протоієрея Миколи.
У проповіді єпископ-помічник зазначив, що так, як наші померлі зустрічають Бога у вічності, – так ми, перебуваючи на землі, також зустрічаємо Бога у Пресвятій Євхаристії й у Божому Слові.
Проповідник проаналізував сьогоднішній уривок зі Святого Євангелія – притчу про сіяча, в якій звернув особливу увагу на пшеницю і кукіль.
«Ми всі знаємо, що таке пшениця, бо її сіємо і збираємо, мелемо на муку. Згодом випікаємо хліб чи пиріг яворівський. Сам кукіль – це рослина, яка була дуже подібна до пшениці. З досвіду знаємо, особливо тут, де є аграрна місцевість, що коли рослини тільки починають сходити, їх важко розрізнити. Коли сходить пшениця і трава-пирійка, важко знати, що полоти. Тому так важливо чувати над рослиною у її зародку, бо, коли рослина виростає, то разом з бур’яном виривається корінь», – зазначив Архиєрей.
Тут важливо також зрозуміти, – підкреслює владика Володимир, – що, як би ми не старалися доглядати за рослинами, бур’ян завжди буде на городі. Але остаточно важливо, що домінує. Наприклад, коли картопля розростається, то бур’ян тоді вже не має шансу на життя.
«Так само є і в нашому духовному житті. Спокуса на перший погляд є приємною. Наприклад, зранку хотілося спати, не дуже хотілося ставати і йти до церкви. На перший погляд нічого поганого і не сталося б, але тоді ми б не прийшли до церкви, занедбали би господарку. Щойно тоді ми б зрозуміли, що це є погано. Бо в житті не може бути однаково», – додав він.
«Коли спогадуємо отця Миколу, пригадуємо, як він наголошував на тому, що тут, у селі Дубровиця, куколю ніколи не буде», – наголосив проповідник.
Владика Володимир зауважив, що у цьому селі була небезпека засіяти кукіль. А також зауважив, що Бог кукіль не сіє, його сіє людина, ворог. У євангельському слові чуємо, що «ворог-чоловік зробив це» (Мт. 13,28). Більше того він зробив це вночі, поки люди спали.
«Символічно також, що агресор на нас напав саме вночі, коли ми спали під нашим мирним, українським небом. Ми мали свої плани і надалі їх маємо, бо життя є для того, щоб жити», – зауважи він.
За його словами, у духовному вимірі в цьому селі були небезпеки куколю. Воно є все якесь подібне, але що далі з цим робити? Каже Христос: «Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню» (Мт. 13, 30)Виявляється, що щось було недобре, якось недобре ми жили.
«Сьогодні молимося за покійного отця Миколу. Просимо, щоб він також беріг нашу Дубровицю. У фейсбуці є група “Моя Дубровиця”, я сам час-від часу її радо переглядаю, цікавлюся, що тут є нового. Щиро вам бажаю, щоб це справді була ваша Дубровиця, щоб жоден ворог не зайшов сюди під виглядом куколю», – побажав єпископ-помічник.
І додав: «Він буде старатися також і до церкви зайти, роз’єднати громаду, бо такою є педагогіка зла – ділити людей. В Дубровиці храм є тим місцем, яке людей об’єднує. Ми тут молимося, щось робимо, збираємося, думаємо, гарно одягнені тримаємо хоругви, дбаємо про красу цього святого храму, але не можна заснути, особливо духовно. Бо в момент духовного сну завжди є небезпека атаки зла».
«Плекаймо добру пшеницю у нашому житті, щоб вона принесла відповідні плоди», – попросив на завершення владика Володимир.
Опісля Божественної Літургії звершили панахиду на могилі о. Миколи Кушніра.
Відтак адміністратор храму о. Володимир Підгірний подякував владиці Володимиру за присутність і опіку над парафією, а також подякував родині й парафіянам за пам’ять про о. Миколу та спільну молитву.
