Мт 10,32-33,37-38; 19,27-30.
Євр 11,38-12,2.
Усі, майже всі, розуміємо, що найвища Заповідь у світі, найперша та необхідна – любити Господа усім своїм єством, всією суттю особи. Господь покликав нас до життя, Він дав нам батьків, які з Божої благодаті привели нас у світ як особу, якій Господь дав безсмертну душу. Ми усі посідаємо безсмертного духа, який не вмирає, бо він нематеріального складу, це – духовна суть, що її можна прирівняти до думки людини. Коли людина мертва, тіло не говорить, не думає й не живе, але дух, нематеріальна суть, духовна субстанція, на рівні духів продовжує жити в іншому світі, у світі духів. Нам відомо про ангелів – не знаємо багато, але Святе Писання достатньо згадує про них, про їхню дію, слухняність Богові та їхню швидкість у виконанні волі Господньої. Ангели святі, тому що люблять Бога, виконують Його волю і не бачать чогось кращого, ніж заглиблюватися в Божій любові. Від такого заглиблення вони стають святішими, прозорішими та світлішими, огорнуті Божою любов’ю! Коли рабиня Сарри Агар відійшла, щоб не бачити смерті сина через брак їжі та води, але залишився голос дитини й: «Вислухав же Бог голос дитини з місця, де була, і закликав божий ангел до Агари з неба і сказав їй: Що є, Агар? Не бійся. Бо почув Бог голос твоєї дитини з місця, де є» (Бут 21,17; о. Тур.) Ангел Божий промовляв до жінки, заспокоїв її та запевнив про опіку Бога над дитиною. Коли цареві Езекії та його народові загрожував Сеннахирім, цар Ассурів, закричали у молитві цар Езекія та пророк Ісая до Бога: «І Господь послав ангела, і вигубив всякого сильного вояка і володаря і вождя в таборі царя Ассура, і він повернувся зі стидом на лиці до своєї землі. І він прийшов до дому свого бога, і (дехто) з тих, що вийшли з його лона, вбили його мечем. І Господь спас Езекію і тих, що жили в Єрусалимі…» (2Хр 32,20-22; о. Тур.) Говоримо про світ духів, який існує, якого ніхто не може досягнути або знищити, бо це створив Бог, який усім управляє. Тими прикладами зі Святого Писання стверджую, що кожна душа людини, яку створює Господь, займе своє буття у вічності. Про цю вічність твердить сам Ісус Христос, наш Спаситель: «І підуть ті на вічну муку, а праведники – на життя вічне» (Мт 25,46). Існує вічне життя – життя муки та життя щастя.
У неділю всіх святих роздумуємо про багатьох святих, які здобули вічну нагороду, що нам не знані, але усіх щасливих у небі згадуємо, до них молимося, просимо їхнього заступництва перед Господом, щоб Він помилував і наші душі. Уже говорилося про любов до Бога, що повинна займати перше місце в житті християн й взагалі, усіх людей. Інша Заповідь Господня проголошує любов до ближнього, що тісно пов’язана з любов’ю до Бога! Неможливо виразити любов до Бога без любові до ближнього. Святий Іван-євангелист дуже чітко про це навчає у своєму посланні: «Якщо хто скаже: Я люблю Бога, але ненавидить свого брата, той неправдомовець. Бо хто не любить свого брата, якого бачить, то як може він любити Бога, якого не бачить? І цю заповідь ми маємо від нього, щоб хто любить Бога, любив і свого брата» (1Ів 4,20-21; о. Тур). Через любов до ближніх визнаємо або свідчимо любов до Бога, і тут не існує жодних заперечень! У людей можуть виникати різні непорозуміння, але у Бога все має своє місце: чітке й святе! У небі прославляють Бога мільйони святих, про яких ми не знаємо, але за їхню вірність Богові, за любов до Господа та ближніх вони осягнули вічну нагороду. Багато з вірних християн скажуть про заповідь «Не вбивай». Такі відразу скажуть про війну, яку провадить наш народ, щоб захистити себе від нападу ворогів, бо від масового вбивства захищають нас наші воїни! Очевидно, вони вбивають, бо справедливо обороняють своїх рідних, близьких, народ, свою землю – і наших захисників вбивають. Такий закон війни! Ми на своїй землі, не нападали ні на кого, обороняємо себе та свій суверенітет. До наших захисників віднесемо слова Ісуса Христа: «Більшої любови ніхто не має, ніж та, коли хто душу свою покладає за своїх друзів» (Ів 15,13; о. Тур.) Наші воїни показують любов до ближніх, захищаючи їх від ворогів, які прибули на нашу землю, дану нам Богом, щоб нас вбивати. Коли Ісус Христос взяв зі собою Петра, Якова та його брата Івана і вийшов на високу гору – там преобразився перед ними. «І ось з’явилися Мойсей та Ілля, що говорили з Ним» (Мт 17,3; о. Тур.) Тут слід пригадати, що Мойсей вбив єгиптянина, який знущався над євреєм, та зарив його в піску (пор. Вих 2,13). А пророк Ілля, коли бачив, що його народ служить за допомогою 450 фальшивих пророків божкові Ваалові, та знайшлося ще чотириста пророків гаїв, виступив різко проти царя Ахава та його дружини Єзавелі, прихильників фальші. Коли приносили жертву фальшиві пророки божкам, а Ілля – правдивому Богові, Господь показав правду пророка Іллі та виявив фальш вістунів Ваала. Тоді пророк Ілля сказав до народу: «… Схопіть пророків Ваала, хай ніхто з них не спасеться. І схопили їх, і приводить їх Ілія до потока Кісона і їх там він зарізав. І сказав Ілія Ахавові: Іди і їж і пий, бо голос ніг дощу» (1Цар 18,38-41; о. Тур.) І ці два великі пророки, що справедливо вбивали інших, захищаючи правду, стали свідками та співрозмовниками Ісуса Христа, коли Він преобразився. Це свідчення Святого Письма, бо немало надмірно побожних людей готові підняти руки вверх перед ворогами, щоб ті захопили наші землі, вбивали народ та перетворили у своїх рабів. Уважаю наших відважних воїнів, полеглих у боях, блаженними, бо захищають правду, своїх краян та свою Батьківщину. Багато, дуже багато святих ніколи не будуть проголошені святими, аж поки Господь у своїй могутності та святості не виявить їх всьому людству. Пресвята Богородице, заступайся перед Господом за наш народ, за нашу країну та виблагай ласки завершення війни!
+ Ігор
Митрополит Львівський
19 червня 2022 р. Б., храм святого Архистратига Михаїла, м. Львів
