На Благовіщення владика Володимир, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, провів вечір духовної віднови для жінок в Архикатедральному Соборі святого Юра.
Молитовний вечір розпочався Божественною Літургією, під час якої усі охочі мали змогу приступити до сповіді.
Відтак реколектант звернувся до учасників з духовним словом, в якому розповів легенду про четвертого царя, який шукав новонародженого Ісуса, а остаточно зустрів Христа розіп’ятого на хресті.
Легенда про четвертого царя. Існує одна давня легенда, яка розповідає про четвертого царя, який разом з трьома іншими вирушив в дорогу до Вифлеєму привітати новонародженого Ісуса. Цей четвертий цар взяв з собою в подарунок Божій дитині три сяючі коштовні камені. Він був наймолодший серед царів і мав дуже велике прагнення зустріти Ісуса, клякнути перед Його яслами. Раптом в дорозі він почув плач дитини. Цар побачив хлопчика, який лежав в пилюці, безпомічний, голий, з його ран текла кров. Це дитя було настільки безпорадним, що серце молодого царя сповнилося великим співчуттям. Він підняв дитину і поніс в село, яке царі щойно минули. Тут дитину ніхто не знав. Він пошукав для дитини прийомну матір і передав їй один цінний камінчик, щоб життя дитини було забезпечене. Цар йде далі, зірка показує йому дорогу. Ця покинута дитина зробила його чутливим на потреби світу. Ось цар проходить через одне місто і зустрічає там похоронну процесію. Помер батько родини. А мама і діти повинні бути продані в рабство. Їм цар дає другий коштовний камінь як викуп. Цар продовжує свій шлях, але вже не бачить зірки. Його мучать сумніви, чи він часом не зрадив своєму покликанню, але тут раптом зірка знову засяяла йому. Зірка веде його через чужу країну, де лютує війна. Солдати зігнали чоловіків села, щоб їх вбити. Цар за допомогою третього цінного каменя викуповує полонених. Відтепер він вже не бачить зірки, він вже не має цінних камінців, не має з чим іти до Ісуса. Будучи убогим, він блукає країнами, допомагає людям, котрі перебувають в небезпеці. В одному порту цар бачить, як батька відривають від родини, щоб він наймитом веслував на судні. Цар пропонує себе замість цього чоловіка і багато років веслує на судні. Тепер зоря зійшла в його душі і серці, він відчуває, що все-таки на правильній дорозі. Його відпускають на волю і вві сні він чує голос: Поспішися! поспішай! Цар встає серед ночі і зірка провадить його до воріт великого міста. Натовп людей прямував до пагорба, на якому стоять три хрести. Над середнім хрестом світить його зірка. Він зустрівся поглядом з людиною, яка висіла на хресті. Це був Ісус. Здавалося, що усе страждання, всю муку землі почувала ця людина – таким був її погляд. Але також милосердя і любов були в цьому погляді. Його пробиті цвяхами руки були болюче зігнуті. Цар усвідомлює: Тут є ціль, до якої я йшов протягом цілого життя. Ісус є царем людей і Спасителем світу, його я прагнув; саме Його я зустрічав в усіх потребуючих. Молодий цар з порожніми руками опускається на коліна під хрестом. Він робить це, що хотів зробити біля ясел в Вифлеємі, але вже не має цінних камінчиків.
І тут каплі крові падають на його відкриті руки. Ці крапельки крові були яскравіші ніж три коштовні камені. Коли Ісус помирає на хресті, помирає також і цар під хрестом, знесилений довгою мандрівкою і служінням людям.
Побачити Бога в кожному людському обличчі. Ми часто не бачимо сяйва зірки, в житті є темрява, ми сумніваємося, чи це правильна дорога. Якщо ми погоджуємося з Божою волею, якщо ми зауважимо людей на узбіччі нашої життєвої дороги, якщо ми повні милосердя, то ми побачимо Бога в кожному людському обличчі, якому готові послужити.
Ісус присутній на хресній дорозі України. Тут Він і Воскресне! В час війни ви багато робите добра, віддаємо «цінні камінчики» нашого часу, інших ресурсів. А водночас розуміємо, що Ісус присутній на хресній дорозі нашого українського народу. Ми переконані, що в Україні Ісус Христос й Воскресне.
Нехай в нашому житті завжди світить світло. Можливо ми щось не встигли зробити в різдвяний час, не навели порядок у власному житті, то маємо ще для цього час Великого посту.
Нехай Великдень цього року буде моїм святом. Завжди буде небезпека втратити Його світло. Настане Страсна П’ятниця зі своєю темрявою. Але після неї настане Великдень. Христос на ці великодні свята не воскресне по-іншому, як Він це вже зробив. Нехай це буде моє свято!
Богородиця стала великодньою людиною. Пресвята Бородиця сказала свого часу «Так» Богові, вона це перенесла через ціле життя, зокрема через хресну дорогу. Саме тому Вона стала великодньою людиною.
Опісля духовної науки учасники реколекцій мали змогу побути в тиші, розважаючи над словами Ісусової молитви.
Завершилися чування Молебнем до Пресвятої Богородиці.
Відтак представники Жіночої Ділової Палати України, учасниці реколекцій, привітали владику Володимира з шостою річницею єпископської хіротонії.
Вечір духовної віднови для жінок в Архикатедральному Соборі Св. Юра був ініційований Жіночою Діловою Палатою України, Комітетом духовного розвитку жінок.
