Євр 1,10-2,3;
Мр 2,1-12.
Ісус Христос все більше ставав відомим серед ізраїльського народу. Він ходив до поселень, зустрічався з людьми, проповідував їм про Царство Небесне – очевидно, що по-різному Його сприймали. Багато із народу ставилися до Ісуса з великим пієтизмом, проте не бракувало й таких, що Його переслідували, не любили, підступно випробовували, були готові вбити. Пізніше, у Греції, в Атенах, коли святий апостол Павло промовляв в аеропагу і говорив про воскресіння мертвих, греки реготали і казали: «… Про це послухаємо тебе іншим разом» (Ді 17,32). Часто більшу зневагу виявляли любому Спасителеві злобні та підступні юдеї, тому, який нікому жодного зла не вчинив? Як переконуємося на ділі, за правду, за чесність, за гідну поставу приходиться і нашому народові платити дуже дорогою ціною: тисячами смертей нашого молодого цвіту. Ми платимо це в наші дні, в двадцяті роки ХХІ століття, зовсім не сподіваючись на розвиток таких нечувано слізних та гірких подій. Ми проливаємо сльози – але разом сльози надії на перемогу! Ісус Христос терпить з нами у кожній людині, в кожній особі. Він усе знає, шанує, навіть злобну та гріховну волю людини, яка чинить страшні злочини. Молімося та уникаймо беззаконня, бо кажуть, що у нас дуже збільшилося число гріхів вбивства дітей у лонах матерів. Так, у Бога ціла вічність, від якої ніхто не втече, не відкупиться, не уникне. І, звичайно, злобним людям – вічне терпіння, а це – терпіння не тисячу і не сто тисяч років! Молімося, щоб ця бойня, ці нечувані розбої, цей сатанинський деспотизм, що зустріли нас зі сторони агресора, швидко закінчилися. Господи, змилуйся над нами і прости!
Святий апостол Марко описав одну із подій, що сталася у Капернаумі. До одного дому в місті навідався Ісус. Зібралося дуже багато людей, яких Він навчав, промовляв до них словом. Певні люди теж про це довідалися й несли до нього розслаблену людину, щоб Він оздоровив її. Розслаблена – це нерухома людина, в якої усі частини тіла стали окремими, не зв’язаними між собою, лише шкіра закривала усе, утримуючи вигляд людини. Нерухомого поспішно несли з великою надією, що Ісус зможе зцілити його. Доступити до Спасителя було неможливо, бо прибула велика кількість людей послухати Його. Прибулі з хворим були вихованими особами, обійшли дім, забралися на верх будівлі, розібрали стелю – тоді було таке можливо – і перед Ісуса спустили хворого з ліжком. Святий Марко написав, що Ісус побачив їхню віру й промовив до розслабленого: «… Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мр 2,5). Знайшлися люди, які стали строго судити Його за богохульство, що Він посмів відпускати гріхи, а це може чинити лише Господь. А Ісус – Бог, Друга Особа Божа, кого і чого не признавала старшина юдейська та релігійні провідники. Ісус як Бог відразу пізнав думки злобних людей, тому сказав: «Що легше – сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи?» (Мр 2,9). Злісні особи мовчали, усі були в очікуванні розвитку події. Тоді Христос спокійно звернувся до розслабленого: «… Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому». І той негайно піднявся, мав силу взяти свою лежанку і, продираючись поміж присутніми, помандрував додому. Народ такого ще ніколи не бачив. Від подиву побаченого усі завмерли й прославляли Бога.
Про що промовляє подія із розслабленою людиною до нас? Що вона несе нам та чого навчає? – Насамперед, загострює нашу увагу на те, що гріх приносить велику руїну не лише духові людини, але й на тілі чинить велику шкоду. Дуже часто причиною різних хвороб стають гріхи людини. Ісус вказав, що у хворобі слід найперше лікувати душу від гріхів, а потім усувати хворобу тіла. У нашому житті частіше трапляється так, що люди беруться рятувати тіло, йому допомагати, рятувати від хвороби, забуваючи на душу або зовсім легковажачи її станом. Тіло посідає обмежений час життя на землі, а дух людини не вмирає, бо таким його вчинив Господь. Пам’ятаємо слова Ісуса: «І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне» (Мт 25,46). Бог промовив – на життя вічне!
Дорогі та любі богомольці, стараймося жити чесно, по-християнськи, щоб за короткий термін нашого життя на землі ми здобули вічне й щасливе життя у вічності. Бог прагне усіх нас нагородити, бо ми у перспективі – гідні нагороди! Пресвята Богородице, рятуй нас!
+ Ігор
Митрополит Львівський
20 березня 2022 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
