Рм 13,11-14,4;
Мт 6,14-21.
Наше життя несподівано набрало стану великої тривоги, в нього увірвалася чужа жорстока агресія, яка відзначається у нас біженцями людності за кордон та міграцією всередині нашої країни; оплакуємо смерть дітей, невинних мирних людей та військових. Наша країна захищається від незрозумілого та безглуздого нападу ворогів, що прийшли просто вбивати людей. Молимося до Господа й благаємо, щоб припинилася війна та запанував мир по всій землі! Це випробування дуже з’єднало наш народ, який у майбутньому не буде уже таким, як попередньо, Україна буде іншою! Якою? Дай Боже, свобідною, миролюбною, відкритою для усіх людей доброї волі, де пануватиме істина. Так, ми потребуємо допомоги, Україні давали інші країни запевнення в Будапешті – для чого підписували мирні гарантії? Щоб не виконувати та обдурювати?! Наш народ платить кров’ю від тих, хто гарантували захист й мирне співіснування. Що вартують такі підписи? Це – передбачені, плановані обдурювання! Молімося, Господь вміє з найгіршого зла вивести добро. Дехто запитує про Господа, де Він знаходиться, коли точиться війна? Немає кращої відповіді, як: «Де був Господь, коли його розпинали на хресті?» Хай добро запанує в наших серцях та в нашому краю!!
В цю неділю перед початком Великого посту наша Церква пропонує нам читання святого апостола Матея, який написав слова навчання Ісуса Христа. Господь говорив, щоби прощати людям їхні провини. І відразу зазначив, коли хтось не простить, тоді й Отець Небесний не простить. Ми знаходимося зараз у дуже випробувальній ситуації, бо точиться війна, людей вбивають, декого беруть в полон, багато ранених тощо. Коли йдеться про тих, хто попадає в полон, наприклад, пілотів бомбардувальників, що скидають бомби на наші міста і вбивають мирне населення – що з такими діяти, коли вони попадають в полон? Тут дуже трудно зорієнтуватися, щоб правильно відповісти. Пілот випускав бомби з літака, щоби вбивати дітей, старших, просто мирних людей, які бажають жити й нікого не вбивати. Він руйнував будинки, школи, будівлі дитячих садочків, інфраструктуру наших міст… Коли ізраїльтяни були в дорозі до обіцяної землі, Господь вирішив дати їм Заповіді, щоб їм легше було орієнтуватися у виборі добра або зла. Мойсей, за покликом Господнім, був на горі Синай сорок днів та ночей. Народ заметушився й вимагав у Арона, брата Мойсея, щоб зробив їм бога, і той вилив золотого божка. Люди бавилися, їли й пили, танцювали перед вилитим божком, поклонялися та приносили жертви, вказуючи, що це – їхній бог, який вивів їх з неволі. Господь велів Мойсею притьмом зійти з гори, обіцяючи покарати народ за вшанування ідола як Бога. Коли Мойсей приблизився до табору, чув співи, гамір в таборі, побачив танці перед божком, кинув таблиці й розбив їх: «Таблиці ж були ділом Божим, і письмо – Божим письмом, виритим на таблицях» (Вих 32,16). Потім, Мойсей взяв золотого бичка: «… спалив його на вогні і розтовк його на порох, висипав у воду та й дав її пити синам Ізраїля» (Вих 32,20). Брат Арон розповів йому, що сталося та як він вилив золотого бичка. І звернувся Мойсей до табору: «Хто за Господа, до мене! І зібрались коло нього всі сини Леві» (Вих 32,26). Мойсей звернувся до синів Леві: «… Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Підпережіть кожен меча свого при боці, перейдіть табором сюди й назад, від воріт до воріт, вбиваючи кожен своїх рідних братів, приятелів ваших і сусідів… і полягло того дня з народу до трьох тисяч люду» (Вих 32,27-28). Великий гріх вчинили ізраїльські сини, за що поплатилися смертю. І це ще не було кінцем, бо Господь промовив до Мойсея, щоб він провадив народ у вибрану землю, й мовив: «… Хто згрішив проти мене, того викреслю з моєї книги… а як навідаюсь до них, я покараю їх за їхній гріх. І покарав Господь народ за те, що поклонявся бичкові…» (Вих 32,33-35). Ось така історія: покарав Мойсей та покарав Господь невірний народ. Навіть добрий та наймилосердніший Господь не завжди прощає, бо особа, група чи цілий народ не звертаються до Нього о прощення. А ми, у нашому теперішньому випадку, прощаємо нашим ворогам, але себе захищаємо, обороняємо від смерті, бо цього вимагають обставини.
Ісус теж вказував людям не постити напоказ, не хвалитися тим, лиш чинити це у тайні, з любові до Бога, а не для оцінки людей. Господь вказував, що правдивий скарб слід шукати у небі, бо всякі надмірні збереження нищить міль, хробацтво та здобувають злодії. Краще вдягаймося у Господа, в Божі чесноти, щоб вистояти в доброму до смерті.
Починається піст, від завтра чинитимемо поклони в наших храмах… У нашому Соборі кожного вечора будемо читати чудові тексти канону та битимемо поклони, просячи Господа прощення та миру в нашій Україні. В інших святинях будуть відбуватися подібні моління, прошу приходити, щоб чинити спільну молитву, спільний клич до Бога про здійснення Його волі над нами. Стараймося накласти на себе певні обмеження, щоб виховувати свою волю міцною та здібною протистояти всякому злу. Хай пресвята Богородиця допомагає нам ставатися духовно кращими людьми!
Пресвята Богородице, Ти колись на весілля в Кані Галилейській звернулася до свого сина Ісуса: «… Вина в них нема» (Ів 2,3), благаємо Тебе, заступися за нас словами й промов до Нього: «Миру в них немає».
+ Ігор
Митрополит Львівський
6 березня 2022 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
