У світлі сьогоднішньої неділі запитаймо себе, яка перспектива чекає мене конкретно? Для багатьох цікаво, коли буде кінець світу. Не знаємо цього. Але є певність, що буде кінець мого земного життя. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді до вірних в Архикатедральному соборі святого Юра у неділю М’ясопусну.
«Сьогодні живемо у зовсім іншій реальності, колись хотіли, щоб ніч тривала чим довше, щоб виспатися. Цими ночами ми з нетерпінням очікуємо світанку», – зазначив проповідник.
Він припустив, що живучи на землі, нас напевно цікавить питання, а як є в небі, у вічності? Бо це наше майбутнє, навіть якщо не всі в це вірять.
Кінцево, каже владика Володимир, ніхто не знає, як там дійсно є, як виглядає це місце перебування Бога.
«Але для нас важливіше, чи ми там будемо?! Що робити, щоб успадкувати небо, тобто щасливу вічність? Ми зустрічаємо відповіді на це питання: молитися, приймати Святе Причастя, виконувати заповіді, цілковито наслідувати Ісуса Христа…», – каже Архиєрей
За його словами, сьогоднішнє Євангеліє дуже особисте, це немов би ціла програма діяльності Ісуса Христа. Кожний з нас мусить своїм життям показати, до якої групи людей він хоче належати у вічності: до спасеннях чи проклятих. Це потрібно показати вже тут, на землі. Ісус не страшить нас страшним судом, а застерігає. Тут йдеться про людські відносини. Нема мови про матеріальні речі, про гроші, чи вони все вирішують чи ні, а йдеться про людяність. Якщо ми спочатку не станемо людьми, то не зможемо бути християнами.
«Вибрані питають: Господи, коли ми бачили тебе голодним, нагим, ув’язненим? Відповідь царя є наступна: Все, що ви зробили для моїх братів і сестер, ви мені зробили. Адвокат може знайти прогалину в законі, оправдати свого клієнта, а тут ні. Ми не мусимо зробити багато, але те, що можемо. Ще важливіше, з любов’ю. Ми можемо думати, що заповіді обмежують нашу волю. Але якраз тут стоїть перед нами велике поле вибору і вільності», – переконаний єпископ-помічник ЛА.
«Ісус не проголошує нам якісь теоретичні речі, а каже сьогодні: Роби те, що я робив. Він служив людям, бачив їхнє горе, труднощі: В Капернаумі відвідав тещу Петра, в Єрихоні зустрів сліпого жебрака, грошей не мав, але зір йому подарував, тисячі голодних хлібом нагодував. Знаємо, чим люди Йому за це відплатили. Ісус не мав дому, щоб приймати інших, але Його присутність скрізь несла свято. Не мав де голови прихилити, а на хресті схилив голову, при цьому простягнув руки до нас. Брутальна смерть не завадила Ісусові воскреснути», – зазначає він.
«Духовне життя, життя вірою спонукає нас до добрих діл. А щоб робити добрі справи, треба черпати силу з духовного життя», – наголошує владика Володимир.
«Сучасна війна принесла в наш український дім багато неспокою, болю, різних емоцій. Ми готові вирішувати, хто буде спасенний, а хто проклятий. Це вирішує кожна людина способом власного життя. Стихири на стиховні утрені говорять про суд ось так: Книги розгортаються, вчинки оскаржуються, і скриті таємниці виявляються… Що це за книги? Ці, які ми пишемо за свого життя. Кожна мить мене наближає до цього моменту. Не маю цього боятися, а вибирати добро! Шлях добра у світі ніколи не закінчується, лише хтось мусить йому дати початок. А це і є передсмак неба на землі!» – додав на завершення Преосвященніший Володимир.
Наприкінці Святої Літургії Протосинкел Львівської Архиєпархії повідомив, що у дні військового стану у дзвони по деяких храмах Львова дзвонитимуть виключно з метою підсилити звук сирени про тривогу. В цей час дзвони не скликатимуть вірних на молитву.
А також наголосив, що усім, хто приймає біженців на своїх парафіях чи у домівках варто прослідкувати, щоб ці особи пройшли офіційну реєстрацію у міських державних штабах. Такий крок є необхідним з метою безпеки та уникнення диверсій.
