Еф 4,7-13;
Мт 4,12-17.
Ісус не наражався на небезпеку, коли міг уникав небезпек. Його родича, святого Івана Хрестителя, Ірод ув’язнив, бо той дорікав царю, що незаконно забрав дружину в свого брата, яка була задоволена жити у багатого монарха. А Спаситель подався у Капернаум до поганського народу, щоб там голосити Боже слово. Життя святого Івана Хрестителя обірвалося дуже швидко: у тридцять років, за правдиві слова, які не подобалися Іродіяді, на її вимогу, Ірод наказав стяти голову святому пустинникові. За сердечні й важливі слова, що відносилися до спасіння душі, Ірод та його незаконна жінка вчинили вбивство пророка. В такий спосіб і до сьогодні гинуть багато таких осіб, хто говорить правду, викриваючи зло та підступ. Не відомо, чи знайшовся хтось у поганській Галилеї, що чекала духовного світла, хто очікував би Спасителя? Сам Бог прибув до цього народу в людській особі, той, хто створив і цю землю, в якій вони жили, й цілий світ; хто їх покликав до життя. Очевидно, що Ісус радо подався в ту духовну темноту, щоби проповідувати правду про Боже Царство й промовити до народу: «… Покайтесь, бо Небесне Царство близько» (Мт 4,17). Для кожної людини важливо побачити світло у темноті, щоб мати певність руху або виконувати якусь роботу. Ось слова Господні: «Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, – бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти» (Ів 9,4). Головне, що Ісуса прийняли, й Він почав проповідувати, бо відомо, що не усі приймали Сина Божого. Коли Ісус прибув у Гадаринський край і вигнав з біснуватих бісів, які увійшли в свиней, що втонули у морі: «Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць» (Мт 8,34). Особа, яка не молиться, не бере участі на молитві у храмі, легковажить участь у святих Таїнах, тобто не сповідається й не причащається, – чинить велику кривду своїй душі. Тим більше зло чинять такі особи, які допускаються всяких духовних злочинів: впиваються, крадуть, чинять розбої, не дотримують подружньої вірності, обманюють, говорять погані слова тощо – такі дуже наражають себе на небезпеку прокляття, якщо не схаменуться й не примиряться з Богом. Господеві дорога кожна людина, й дуже цікаво, що Він бажає людині більше спасіння, аніж люди самі про це дбають. Тому що Господь дуже любить нас, Він став людиною, зносив труднощі кожного дня, від народження був переслідуваний так, що Ірод бажав Його вбити. Відомо про Його життя, що Син Божий організував апостолів, яким казав займатися справою спасіння людських душ. Ось Його слова: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт 28,20); або: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів 20,23). Це не потрібно Господеві – спасатися й рятувати свою душу слід кожній людині! Дехто думає, що Богові потрібно, щоб люди ходили у храми, постили, чинили діла милосердя, жили чесно, зберігали Його Заповіді тощо. А Богові потрібно це настільки, щоб людина отримала вічне спасіння, нагороду, інакше – вічне прокляття! Хто не дбає й насміхається з Божих установ – така особа переконається про свої помилки тоді, коли опиниться у вічності.
Є книжки (можливо, ще немає в українській мові) австралійського пана Алана Камеса, уродженця Братфорду, трішки дальше за Лондоном, який мав віруючу й молитовну маму і непрактикуючого церковне життя батька. Йшов слідами батька: пив, крав, чинив розбої тощо. Одружився, як сам написав, що вдавав дівчині, пізнішій дружині, чесного хлопця. Не складалося їм життя в Лондоні, переїхали в Австралію, бо дружина була з Австралії. Влаштувався обманом у фармацевтичній фірмі, добре заробляв, але пив, обманював, крав, очевидно, не молився й не вірив у Бога. Раз, будучи у відрядженні, замешкав у готелі в місті Аделаїда, увімкнув телевізор, щоби почути новини. Нагло перед ним став темношкірий чоловік з викривленим обличчям і кошмарними зубами, приблизився до нього і став його душити. Йому здалося, що настав уже останній вдих і він буде задушений. Алан був капітаном австралійської команди по айкідо… Хотів застосувати прийом, щоб звільнитися від цього чоловіка, але не міг зачепитися за тіло нападника, бо його руки проходили крізь незрозуміле тіло. В останній момент почув голос, що сказав йому молитися «Отче наш…» і він став у пам’яті промовляти молитву, захват слабшав. Коли переставав молитися, чужі руки стискали йому горло… Сутичка закінчилася. Алан подумав, що допився до білої гарячки, про що багато подібних йому розповідали. Підійшов до дзеркала й побачив синці на шиї, зрозумів, що то був факт нападу на нього… Мав ще багато інших пригод зі святими, які прибували до нього й заохочували до молитви. Він не вірив ні в Бога, ні в ангелів, ні в злих духів, аж поки Господь не досвідчив його. Історія з ним велика, але нам вистачить і того, щоб зрозуміти силу доброї молитви… Свята Тереза з Авіля сказала йому молитися на вервиці, щоб ставити перед очі Бога в часі молитви, а не себе та свої справи. Вона повідомила цього чоловіка, що багато людей зле моляться, бо у них Бог не на першому місці… Мабуть, і до нас дійде ця книга в українській мові. А цей випадок не відбувся 500 років тому, лиш в 1993, коли Алану було 40 років.
Звертаюся до вас, дорогі брати й сестри, щоб ви добре молилися, відганяли розсіяння і думали про те, до кого молитеся, перед ким стоїте на молитві й чого потребуєте у Господа чи святих. Хай Господь усіх благословить!
+ Ігор
Митрополит Львівський
23 січня 2022 р. Б., Храм Собору святого Івана Хрестителя, м. Львів
