Не хочеться думати, що в якійсь сім’ї нині нема Святого Писання. Біблія – це не є сувенір, який нам може хтось подарував чи десь на поличці припадає порохом. Біблія не є газетою, яку раз прочитали і викидаємо. Ця книга повинна мати належне місце в домі. Це не лише одна з книг, це Боже Слово — живе і діяльне, якщо ми його слухаємо і дозволяємо закорінюватися в глибині серця. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних в Архикатедральному Cоборі святого Юра у неділю після Богоявлення, яка також є неділею Божого Слова.
«Вже завершується різдвяно-йорданський час в нашому літургійному календарі. Можемо собі ще раз поставити питання чи роздумати, а що є суттю цих свят? Для мене важливо було в час тих свят вчергове збагнути, що Ісус Христос солідарний з кожною людиною. А ще більше Він відкриває нам небо. Дехто може сказати, що свята закінчилися. Вже по святах. Так є кожного року. Можна перегорнути цю сторінку і нема потреби над цим роздумувати. В християнстві свята ніколи не закінчуються. Літургійний рік немовби показує певні етапи людського життя, а євангельське слово (Мт. 4, 12-17) нам товаришує на цій дорозі», – зазначив єпископ-помічник.
Відтак звернув увагу, що сьогодні Церква святкує неділю після Богоявлення. Архиєрей пояснив, що цей день є немовби підсумком того, що було, а водночас вступом до того, що чекає нас в літургійному році та в нашому житті. Ми чуємо в Євангелії, пригадує він, про арешт Івана Хрестителя. Це драматичний момент для Ісуса Христа. Він втрачає знану постать і великого пророка, який завдяки хрещенню на Йордані став йому такий близький. Іван Хреститель, вчитель і пророк, є ув’язнений. Він вкинутий до в’язниці Ірода, звідки вже нема повернення.
Це ув’язнення, – продовжує свою думку Архиєрей, – мало також психологічний момент, було пересторогою для тих, хто хотів також провадити такий же стиль життя. Тоді, як стверджує євангелист Матей, Ісус Христос вертається до Галилеї. Це був убогий край, де жили бідні люди, які не мали істотного впливу на перебіг історії ізраїльського народу. Ісус не затримується в рідному Назареті, серед вже йому знаних людей. Можливо мав таку спокусу вернутися додому і влаштувати собі безпечніше життя. Він не знеохочується, а «йде до Капернауму, що при морі, на границях Завулона та Нафталі», покидає зону комфорту.
«Саме там, серед поган і бідних людей Ісус розпочинає свою місію, там, де народ жив в ненависті, в гріхах. Він дає свідоцтво і навчає своїх слухачів так, як це робив Іван Хреститель. Христос каже: «Покайтеся, бо царство небесне близько» (Мт. 4, 17), – підкреслює проповідник.
І додає: «Постійно молимося в молитві “Отче наш” саме про прихід цього Царства. Йдеться не про якусь суспільно-політичну інституцію чи структуру, а місце перебування Бога. Наше покаяння усуває ці перешкоди, які нас від Бога віддаляють».
З відчуттями покаяння будемо літургійно прямувати в напрямку Великого посту. Якщо ми відчуваємо біль, то це є ще знаком життя. Якщо, маючи рани, людина не відчуває жодного болю, то вже відмерли клітини. Доки сумління ще нам підказує наші неправильні вчинки, то маємо шанс виправити помилки. Гірше, коли голос сумління заглушити, тоді будемо зруйновані. Зараз в різних куточках світу точаться війни, вмирають люди. Не винятком є Україна. Тому дуже актуальним є запросити Ісуса до «Галилеї» власного життя, щоб Він подарував нам мир своєю присутністю», – переконаний проповідник.
Відтак владика Володимир наголосив вірним, що цієї неділі вже втретє Католицька Церква відзначає неділю Божого Слова.
Тим більше, каже Архиєрей, ми переживаємо зараз час особливої молитви за єдність християн.
На його переконання, дуже важливо Слово Боже вшановувати та наблизити Його до всіх вірних, збуджувати апетит.
«Воскреслий Христос з’являється своїм учням, вияснює їм Писання. А при ламанні хліба учням відкривається розуміння, вони пізнають Ісуса. Цим наляканим і розчарованим чоловікам Ісус відкриває значення пасхального таїнства — страждання, смерть воскресіння», – каже проповідник.
«Стараймося щодня прочитати розділ або уривок Святого Письма. Для цього є сьогодні багато можливостей і часу. Навіть можуть послужити електронні носії, в яких дехто «зависає» годинами», – просить владика Володимир і висловлює сподівання, що сьогодні вже немає християнської сім’ї, в якій нема Святого Писання.
«Сам Ісус захищав себе перед спокусами в пустині, цитуючи Боже Слово. Тому пам’ятаймо, що життя Божим Словом є мечем Господнім, яким можна чинити опір будь-якому ворогу», – наголошує Преосвященний Володимир.
