Для мене важливо, щоб у служінні, де би я не був, домінувала риса душпастиря. Таку формацію я отримав у монастирі редемптористів і вона мені дуже допомагає у моєму Архиєрейському служінні. Цією та іншими думками поділився єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир в ефірі нової програми на «Воскресіння. Живе радіо і ЖИВЕ телебачення» – «Історії успіху на Живому». Співрозмовницею владики Володимира була ведуча Христина Нищей.
1. Успішною є та людина, яка пізнала свою дорогу покликання і нею впевнено йде. Успіх у матеріальному сенсі не є синонімом щастя, лише якщо його розглядати як витривання на дорозі свого покликання;
2. В дорозі до успіху завжди є небезпека потоптати моральні цінності. Тому важливо слідкувати за своїми вчинками, щоб не перейти межу моралі;
3. Незалежно від обставин і настрою, якщо людина є на своєму місці, вона є успішною. Бо тоді вона може реалізувати себе, почуватися щасливою і робити щасливими людей, які є поруч з нею;
4. Важливо, щоб у моєму служінні, де би я не був, домінувала риса душпастиря. Таку формацію я отримав у монастирі редемптористів і вона мені дуже допомагає у моєму Архиєрейському служінні. Бо формація у Згромадженні Найсвятішого Ізбавителя найперше спрямована до пасторального життя і служіння;
5. Ми повинні докласти всіх зусиль, щоб людям послужити, але не зможемо за людей прожити їхнє життя. Певні рішення вони мусять приймати і нести за них відповідальність;
6. Найпершим завданням душпастирів є допомогти людині відчути єдність з Богом. Якщо людина є в єдності з Богом, то Він цю особу попровадить дорогою її покликання;
7. Людині, яка є на добрій дорозі, Бог завжди показує, що робити далі. Питання, чи людина відкрита, щоб це прийняти, бо часом може здаватися, що ця дорога непрактична. Так вона можна розминутися зі своїм покликанням;
8. Молитва вирішує чимало життєвих прохань, проте важливо, щоб вона не стала “запасним колесом”. Хоч в наших молитвах домінує прохання за щось, але щоб принаймні почути відповідь Бога на мою молитву, мені потрібно мовчати і слухати в тиші;
9. Викликів у житті є дуже багато, найперше важливо віднайти відвагу сказати собі правду в очі і мати відвагу сміятися зі самого себе. До певних викликів ми також дозріваємо емоційно і нервово у відповідний час;
10. Найбільше мене болить, коли є поділи. Завжди важливо пам’ятати, що в щирому діалозі має шанс народитися істина, компроміс;
11. Над собою завжди потрібно працювати, особливо на дорозі успіху. Але також розуміти, що здобутий успіх ще не є гарантією щасливого життя на землі до останнього подиху. Ні – бо в один момент можна все втратити;
12. Треба завжди йти до джерела спокою і радості, яким є Ісус Христос. Також люди час від часу нас скеровують на добру дорогу, але не завжди ми на це відкриті;
13. Важливо не бути штучною людиною. Людина ніколи не зможе від себе втекти, бо має дві ноги: одна втікає, друга завжди доганяє. Відвага формувати свою думку є також дорогою пізнання свого покликання;
14. Люблю життя, бо в ньому бачу особливий Божий подарунок. Зрештою, від мене найменше залежало, чи зможу я народитися;
15. У кожній випадковості завжди бачу Боже провидіння. Кінцево Бог є суддею мого життя, а не людська думка. Ми би зробили набагато більше добра, якби не звертали увагу на те, що скажуть інші.
Розмову можна переглянути – за цим посиланням на сторінці Воскресіння. Живе радіо
