Гл 3,8-12;
Лк 9,57-62.
Господь подорожував зі своїми учнями, простували в Єрусалим. Ісус послав учнів перед собою у якесь самарянське село, щоби приготували Йому місце зустрічі з мешканцями, можливо й перекуску. Його не прийняли, бо вони простували у Єрусалим. В той час велося таке неприязне й немудре взаємне наставлення юдеїв до самарян і навпаки. Тоді усе подорожуюче товариство подалося в інше село, де знайшли певне порозуміння. Ісус Христос докладно знає думки кожної людини, люди про це забувають, а багато й не вірять, що Бог всезнавець! Колись хтось із присутніх сказав до Спасителя, що бажає простувати й бути з Ним, незважаючи ні на що, тоді Господь відізвався, що Він не має місця, де голови приклонити… Ісус жив дуже убогим життям та не думав про якість земні достатки, а до усього Йому прийшлося ще терпіти великі муки й смерть. Когось іншого Господь покликав за собою, а той відізвався, що у нього є важливіша місія: батька похоронити; тоді лише вирушить за Ісусом. Той почув пораду від Господа, щоб залишив батька, бо знайдуться ті, хто поховають його. Йти за Христом – важливіше, ніж похоронити свого батька; до усього слід проповідувати слово про Боже Царство. Знову знайшлася наступна особа, яка виявила готовість піти за Ісусом, але наголосила, що наперед бажає попрощатися з домашніми. Господь відповів, що, йдучи за Ним, не потрібно оглядатися назад. Бог відає усіма людськими думами, проникає до глибини всі таємниці кожної людини, хто проживає у світі, а таких більше сімох мільярдів. А проникливість Господню можна порівняти із подрібненим дзеркалом на мілкі кусочки – кожна частинка дзеркала буде реагувати на сонячне проміння, відзиватися до сонця; подібно Бог володіє думками всіх людей. Богу слід служити безоглядно! Кого кличе Господь, тому необхідно йти за Ним та гідно виконувати Його волю, щоб удостоїтися вічної нагороди. Одного разу апостол Петро відізвався до Ісуса: «… Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати? – Ісус відповів їм: Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: … коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля» (Мт 19,27-28). Щоб слідувати за Христом, потрібно залишити усе, слід виконувати Його волю й здобути усе! Учень Христа повинен посідати повну свободу, щоб ніщо не тримало його й не ліпило до жодної особи чи речі. Бог оживляє усе – вартує служити не смерті, лише життю, яке пульсує у щасливу вічність. Учні Христові покликані проповідувати радісну новину, проповідувати Христа, Його воскресіння, а не оплакувати померлих та займатися похоронами. Кого Господь кличе – Він добре знає, чому так чинить, бо наділяє особу відповідними дарами, щоб вона могла виконати Його завдання. Не потрібно рити нори та вити люксусові гнізда, щоб вигідно влаштовувати своє життя, слід пізнавати волю Отця Небесного та цілковито віддатися Йому в руки. Наше життя обмежене, коротке на землі, тим більше у наш час, коли більшість перестрашені «короною» й багато помирають зі страху, рідше від болю чи хвороб. Не озираймося назад, бо ми нічого зі собою на той світ не візьмемо. Хто оре – споглядає вперед, щоби плуг клав рівну й правильну скибу; від того також залежить урожай! Будьмо віруючими та вірними Богові, як навчає святий апостол Павло: «… ті, що вірують, благословляться з вірним Авраамом» (Гл 3,9).
Святий апостол Павло наголошує, що закон сам собою не оправдує, бо оправдує віра: «… Хто чинитиме його приписи, той буде ними жити» (Гл 3,12). Шануймо закон, виконуючи з вірою та любов’ю до Бога його приписи! Просімо у Господа поглиблення нашої віри, щоб з неї жити, зростати у любові до ближніх та здобути вічне щасливе життя, що є виконанням волі Бога! Пресвята Богородице, допоможи нам здобути вічну нагороду!
+ Ігор
Митрополит Львівський
18 грудня 2021 р. Б., Львівська духовна семінарія Святого Духа, м. Львів
