«Блаженна людина, яка має відкрите серце і очі», – думки владики Володимира з реколекцій для жінок

-
Post font size
+

Сьогодні, у п’ятницю 10 грудня, в Архикатедральному соборі святого Юра вдруге відбувся вечір духовної віднови для жінок, який очолив єпископ-помічник ЛА Преосвященніший Володимир.

Реколекції традиційно розпочалися Божественною Літургією, під час якої усі бажаючі мали можливість приступити до сповіді.
Владика Володимир у своїй реколекційній науці запросив учасників вечора духовної віднови вирушити у передріздвяну мандрівку з пастухами до Вифлиєму.

Реколекції – це час поглянути на себе

Реколекції чи духовна віднова – не означає накопичувати знання або послухати щось цікаве. Це час поглянути на себе, відкрити щось нове в собі, може переконатись у тому, що вже знали про себе. Зрештою, ми досить добре знаємо, як жити і що робити. Але не завжди так живемо. Тому маємо собі це пригадати.

Духовна боротьба – це показник доброї дороги

Будемо мати багато перешкод, щоб прийти до храму, зробити щось добре, послужити іншим. А це якраз є показник духовної боротьби. Це означає, що ми тоді на добрій дорозі.

Слово повинно ввійти до нашого серця

Ми багато чуємо про Бога, про євангельську благовість. Але слово проходить і пропадає. Воно повинно ввійти до нашого серця і закорінитися там. Слово як таке починає сьогодні щораз більше втрачати авторитет (зрада подружньої присяги, недотримання обіцянок політиками…). Ми готові більше вірити астрології: гороскопам, снам, щось пороблено…

Лише воплочений Бог може освітити душу

Різдвяні свята стають щораз більш популярні, але водночас існує небезпека, що вони будуть щораз менше пов’язані з християнською вірою. Як це так може бути? Справа в тому, що вже задовго до свята Різдва Христового починається різдвяний бізнес. Бачимо магазини, оздоблені декораціями з зірок та світла, які мають приваблювати покупця. І тут є, на мою думку, такий психологічний момент: людина має прагнення за світлом, за гарним зоряним небом. І це світло в темну пору року в якійсь відповідає прагненням людини. Але тут є парадокс: Не бізнес, а кінцево воплочений Бог, який стає людиною, може подарувати людині правдиву радість, освітити душу, заспокоїти прагнення.

Без християнського коріння Європа не буде Європою, а Україна Україною

Нажаль є такі тенденції секуляризації, зокрема в Західній Європі, щоб говорити лише про свята чи різдвяні свята, але не згадувати про Різдво Христове, бо це може ображати тих, хто не є християнами. Але Європа має християнські коріння. Якщо їх обрізати, тоді вона не буде Європою, а Україна не буде Україною.

Коли приймаємо Ісуса наше життя змінюється на “до” і “після”

Подія Різдва настільки важлива, що ми ділимо історію людства на роки до народження Ісуса Христа і по народженні. Це не випадково, бо світ до його приходу на землю відрізнявся від світу, який настав після цього. Так є і в нас, коли приймаємо Ісуса в наше життя, то будемо змінюватися. Отже, різдвяна ніч є центром нової історії: Бог стає людиною. В темряві терпіння і насилля запалюється світло, яке ніхто ніколи не зможе погасити.

Пастухи перші подивилися в очі Богу

Хто перший зміг подивитися в оченята Ісуса, хто міг першим стати на висоті очей з воплоченим Богом?
Це були пастухи! Не священнослужителі в єрусалимської святині, не богослови, не законовчителі, не політики, а пастухи… Гірська Юдея, де знаходиться Вифлеєм, була типовою околицею пастухів. Протягом спекотного літа пастухи змушені були долати з вівцями великі віддалі. Великою надією був зимовий дощ, завдяки якому все зеленіє на кілька тижнів.

Серце покірної, простої людини чує ангельський спів.

Це, що Бог прийшов для людини, показане, зокрема, в постатях пастухів. Це були прості та убогі люди. Вони були вночі біля стада, невідомо, що думали, можливо чекали ранку. Євангелист Лука каже, що їм з’явився ангел і сповістив народження Месії. Чому їм простим, забутим людям з’явився сам ангел? Тому що вони готові прийняти його вістку. Серце покірної, простої людини чує ангельський спів. У вифлеємській яскині не знайшлося місця для гордого Ірода, а туди ввійшли покірні пастушки. Вони відразу поспішили до Вифлиєму та стали місіонарями, розповідаючи про цю подію. Це, що побачили пастухи у яскині, – це стоїть перед нами.

Блаженна людина, яка має відкрите серце і очі

Згідно давньої легенди пастухи вирушили вітати новонародженого Ісуса, взяли подарунки з собою: сіно, молоко для мами, кожушок… А один пастушок не мав подарунка, йому було прикро, але все-таки пішов з іншими. Марія була заклопотана, як прийняти гостей, та ще мусіла Ісуса на руках тримати. Побачивши пастуха з порожніми руками, віддала йому Ісуса.

“Ми також повинні багато чого відректися, звільнити руки і серце, щоб прийняти Ісуса”, – підсумував владика Володимир.

Опісля духовної науки учасники реколекцій мали змогу побути в тиші, розважаючи над словами Ісусової молитви.
Завершилися чування Молебнем до Пресвятої Богородиці.

Фото зі заходу – тут – Мирослав Мтм

Про перший вечір духовної віднови можна почитати перейшовши за цим посиланням

Останні новини

Сьогодні у церкві Положення Пояса Пресвятої Богородиці відбувся похорон о. Івана Ковальця, пароха цього храму. Як вже повідомляли,...
Дякую, доброчесні отці, що прибули помолитися за упокій душі світлої пам’яті отця Івана Ковальця, який випередив нас до...
Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор та єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир зустрілися з переможницею виборів на посаду ректора...
Архиєпископ та Митрополит Львівський Ігор вручив подячні грамоти Християнській Євангельській Церкві «Гефсиманія» та її старшому пастору Валерію Марченку...
30 березня на Софійському Схилі у Винниках відбулася друга зустріч фундаторів акції Світла для Софії. У 2024 році...