Дозвольмо себе здивувати! Так, людина має приготувати землю, а кліматичні умови (дощ, сонце, тепло) є Божою справою. Наскільки ми є відкриті на Бога? Не все в житті буде ідеально, бо до досконалості лише прямуємо. На це звернув увагу єпископ- помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді до вірних в Архикатедральному соборі святого Юра у 21-у неділю після Зіслання Святого Духа.
«В сьогоднішньому євангельському слові чуємо притчу про сіяча, про ці різні долі посіяного зерна. Ця притча була важлива вже для первісної Церкви, бо міститься в трьох Євангеліях» – зазначає проповідник.
Читаючи першу частину євангельського уривку, -каже архиєрей, – можна поставити собі відразу питання, чи ця притча є дійсно Добра Новина, благовість. Адже є більші втрати ніж успіх. Більшість зерен пропала, не зійшла. Можемо критикувати сіяча за брак пильності, чи навіть марнотратство. Бо він мав би знати, де зерно може рости, а де ні…
В другій частині,– продовжує думку владика Володимир, – сам Ісус Христос все детально пояснює. Він є великим проповідником всіх часів. Більшого проповідника від Нього нема. До нас промовляє подвійна життєва мудрість:
За його словами, Бог є щедрий! Сіяч щедро сіє, знаючи про долю зерна. Він не складає наперед великих стратегій, не думає, що там нема сенсу сіяти, бо все одно не зійде. Навпаки, він ризикує і надіється, що може навіть на кам’янистому ґрунті чи в тернинах виросте кілька рослин, які будуть сильні, загартовані. А згодом принесуть все ж таки плід. Все, що бореться, стає загартоване. Ще й птахи мають поживу.
«Можна сказати, Бог кожній людині довіряє, що з неї щось буде, має план, нікого передчасно не списує»,– підкреслює він.
Відтак єпископ- помічник пояснює зміст уривку: «Ми маємо перед очима сіяча, а не якогось політика чи генерала, який приносить політичне визволення. Ісус є сіяч, посланий Богом, щоб сіяти Слово в людські серця. Йому треба було спочатку 30 років мовчати, щоб вийти на сівбу, промовити до світу»
І додає: «Багато залежить від землі, від ґрунту. Будь-який господар чи фермер відповідно готує землю, щоб був врожай. Це елементарні знання з аграрної технології. І це потребує часу, зусиль, бо є різна земля: родюча і менш родюча. Тоді щедро сіє, хоча здогадується, що дещо з зерна пропаде, а все ж таки сіє, не прораховує все докладно, комерційно. Зрештою, хто з Богом починає комерцію, той програє. В Бога є свої розрахунки, Він терпеливий, милосердний, але справедливий»
На його переконання, якщо сіяч сіє, то очікує на плоди в час жнив. Так Ісус рано чи пізно постукає до кожного людського серця, щоб побачити плід. А в даній притчі є заспокоєння: Тоді середнім врожаєм було збір у сім разів, добрим в десять, а дуже добрим в п’ятнадцять разів.
«Ісус каже згідно євангелії Луки, що на доброму грунті зерно плодоносить сторицею. Тоді всі невдачі компенсовані, ніхто вже не думає про втрати. Така перспектива Царства Небесного»,– наголошує проповідник.
«Все в житті є певним процесом, який не може припинитися ніколи. На все потрібно свій час і жертви.. Це так як з нашим життям і покликанням: дитячі роки, молодість, вибір життєвої дороги і стану (своєрідна боротьба з «кліматичними умовами»), далі старість або радше золотий вік, тоді жнива…», – переконаний він
«Сьогодні дякуємо Тобі, Ісусе, Божий сівачу, за зерно благовісті, за Твоє Слово. Ми приймаємо його і просимо дати нам сприятливі кліматичні умови, бути милосердним. А ми подбаємо про родючість землі, щоб принести плід сторицею»,– додає на завершення Преосвященний Володимир.
Фото з архіву
